Журналістські матеріали цінуються, зокрема, і за свою емоційну складову, особливо, коли справа стосується такої складної суспільно важливої теми, як звільнення з полону наших громадян.
Важливо пам’ятати не тільки про оперативність та емоції, але про людяність і делікатність. Третя та четверта Женевські конвенції говорять, що військовополонені та цивільні особи з окупованих, конфліктних територій потребують захисту також і від цікавості натовпу. Це не просто документ, а напрацювання через досвід конфліктів та війн.
Важливо розуміти, що до людини, яка побувала в ізоляції, враховуючи специфіку місця перебування, швидше за все застосовувалися не тільки дії що обмежують його свободу, а, виходячи з попереднього досвіду звільнених з полону, можливо мало місце насильство, тортури, і інші дії, які принижують людську гідність.
Міністерство культури, молоді та спорту спільно з Координаторкою соціально-психологічних програм Благодійного фонду «Восток-SOS» Тетяною Донцовою підготували кілька порад для журналістів. Тетяна – практикуючий психолог, яка у складі команди «Восток-SOS» з початку збройного конфлікту працює з родинами зниклих безвісти та політв’язнів, а також з тими, хто пройшов через полон.
- Формулюйте свої питання максимально коректно, з огляду на ситуацію і можливі наслідки, такі як флешбеки, ретравматизації тощо.
- Знайте, перед вами знаходиться сильна та мужня людина, яка впоралась із складною життєвою ситуацією, зберігши своє життя, і це гідне поваги. Ось з позиції поваги до людини і до його життєвого досвіду і варто вести розмову і ставити питання.
- Пам’ятайте про важливість поступової інтеграції в соціум. Людина ще знаходиться під впливом пережитого стресу, хоч вона і потребує уваги, але на даному етапі корисніше для її психіки і нервової системи буде можливість поступової, при спеціальному супроводі фахівців, інтеграції в соціум.
- Не ставте багато особистих питань. Говорити про себе – непросте випробування для людини. За той час, поки людина перебувала в ізоляції, багато могло статися і в його особистому житті, і сама людина отримала досвід, який впливає на її сприйняття навколишнього світу.
- Не перевантажуйте інформацією. Варто пам’ятати, що нервова система людини справляється зі стресом, вона ще не зовсім стабільна і потребує якісного відпочинку. Навіть якщо людина відчуває дуже позитивні емоції від спілкування з вами, не засипте його запитаннями і коментарями.
- Не варто героїзувати людей. Те, що відбувалося з ними в ізоляції, можливо, не застосовується зараз людиною до визначення “герой” і може викликати негативні реакції.
- Не ставте питання про “ціну обміну” і їх ставлення до політичних подій в країні. Людина не мала можливості впливати на ці процеси. Не треба покладати на неї відповідальність чи змушувати виправдовуватись.
- Пам’ятайте про право людини не відповідати на ваші питання за наявною причиною або без неї.
Найкраще фокусуватися на питаннях, які мають життєстверджуючі установки, наприклад, можна запитати про те, що допомагало впоратися і вижити в складних ситуаціях, як запам’ятався найперший момент, коли людина відчула себе в безпеці, які поради щодо подолання екстремального стресу він може дати зі свого особистого досвіду іншим. Всі ці поради можуть бути дуже цінними і корисними, і викликають позитивне підкріплення, формуючи переконання, що все пережите звільненим з полону, корисне і має сенс і для інших людей.
