1. Як провести мирне зібрання (беззбройний мітинг, похід, демонстрацію тощо)?

На неокупованих територіях України достатньо попередньо сповістити поліцію, місцеву державну адміністрацію, військово-цивільну адміністрацію або місцеву раду про намір провести мирне зібрання (ч. 1 с. 39 Конституції). Причому повідомити відповідні органи влади, на відповідній території діяльності яких заплановане проведення цього заходу, бажано хоча б за день до його початку. А вже під час мітингу варто просто не здійснювати правопорушення.

Інші правила проведення мирних зібрань і навіть їх автоматична заборона можуть діяти в разі введення воєнного чи надзвичайного стану (ст. 64 Конституції, закони «Про правовий режим воєнного стану» та «Про правовий режим надзвичайного стану»).

2. Які права і обов’язки є в учасників та організаторів мирних зібрань?

Права і обов’язки в учасників і організаторів мирних зібрань загалом абсолютно такі ж, як і у всіх інших людей в Україні. Достатньо не вчиняти адміністративні та кримінальні правопорушення. Крім самого права збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ч. 1 ст. ст. 39 Конституції), організатори мирних зібрань мають певні права в судах.

Існує також вищезгаданий обов’язок сповіщати відповідні органи влади про намір провести мирне зібрання до початку його проведення. Обов’язок цей насправді не є імперативним, тобто є таким, який не передбачає безумовного виконання (ч. 1 ст. 22, ч. 2 ст. 58 Конституції). Проте повідомляти владу все ж рекомендується, зокрема, під час карантину у зв’язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19, або ж якщо планується перекриття автомобільних доріг, або якщо учасникам заходу потрібен захист з боку влади від нападів агресивних опонентів. В зазначених випадках доказ факту повідомлення може допомогти виграти в судах на тему свободи зібрань. Ще одна причина сповістити владу про намір мітингувати – правоохоронці не завжди розуміють, що цей обов’язок не є імперативним. Загалом суть попереднього повідомлення органів влади про намір провести мирне зібрання полягає в тому, щоб надати державі час для якісного виконання своїх зобов’язань з захисту зібрання і сприяння його проведенню.

3. Як повідомити владу про намір провести мирне зібрання?

Конституція гарантує ваше право сповістити про намір провести мирне зібрання орган місцевого самоврядування чи виконавчої влади (ч. 1 ст. 39 Конституції). Тобто мова про поліцію, місцеву раду, місцеву державну адміністрацію, військово-цивільну адміністрацію. І сповіщати, звісно, варто той або ті органи влади, на відповідній території діяльності яких заплановане проведення цього мирного зібрання.

Повідомляти владу бажано хоча б за день до початку мирного зібрання. Але якщо існує загроза нападу на мітинг агресивних опонентів, то повідомити про намір провести захід варто за багато днів. За цей час треба встигнути обговорити з правоохоронними органами питання захисту учасників заходу від небезпек, а з місцевою владою – про їх обов’язок забезпечити доступні й безоплатні послуги бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час мирного зібрання. Якщо ж вони не пішли на контакт після повідомлення про намір провести мітинг, то варто продовжувати домагатись проведення зустрічі щодо організації забезпечення безпеки зібрання.

Законодавчо встановлених вимог щодо способу та форми передачі повідомлення в Україні не існує. Але практика свідчить, що повідомляти краще в письмовій формі. Якщо ж ви передаєте паперове повідомлення особисто, то варто його офіційно зареєструвати в органі влади і забрати з собою другий екземпляр повідомлення, на якому чиновники мають позначити дату отримання і вхідний реєстраційний номер документа. Другий екземпляр повідомлення може допомогти встановити діалог з поліцією під час мирного зібрання.

В Україні також не існує законодавчо встановлених вимог щодо змісту повідомлення про намір провести мирне зібрання. Але виходячи суто з практичної доцільності, в повідомленні варто зазначити наступну інформацію:

  1. найменування адресата, якщо повідомлення письмове (можна просто назву органу влади або посаду його керівника без імені);
  2. календарну дату, час початку і орієнтовний час завершення мирного зібрання;
  3. очікувану кількість учасників і коротку інформацію про суть зібрання (ця інформація може знадобитись поліції, щоб визначити, чи можуть на зібрання напасти його супротивники, і скільки потрібно поліцейських для його охорони);
  4. чи заплановане під час зібрання перекриття руху транспорту, де, в якому обсязі і на який час;
  5. прохання попередньо зустрітися з адресатом для обговорення питань захисту мирного зібрання і його учасників (за потребою);
  6. ім’я і номер телефону організатора зібрання (щоб поліція могла переговорити щодо нюансів охорони зібрання та впевнитись, що правопорушення не плануються);
  7. адресу для електронного чи паперового листування (щоб запросили в суд організаторів зібрання, якщо влада вбачатиме підстави для обмеження свободи зібрань).

Приклад повідомлення про намір провести мирне зібрання.

4. Які особливості проведення мирних зібрань є під час карантину?

Режим надзвичайної ситуації – це не правовий режим надзвичайного стану. А українська влада під час пандемії COVID-19 не запровадила правові режими надзвичайного чи воєнного стану. Тому Кабінет Міністрів, органи місцевого самоврядування, комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, а також їхні посадові особи не уповноважені забороняти та визначати правила проведення мирних зібрань. Проте недостатньо якісний зміст урядових постанов про правила карантину створив хибну практику поліції виписувати протестувальникам протоколи про адміністративне правопорушення, яке буцім-то полягає в порушенні цих правил (ст. 44-3 Кодексу про адміністративні правопорушення). Що в свою чергу загрожує штрафом від 17 тис. грн.

Для того, щоб потім не бути засудженим до сплати штрафу, на мітингах варто дотримуватися мінімальної фізичної дистанції між людьми (1,5 метри згідно з правилами карантину). Бо влада в певних випадках все ж має право обмежувати свободу пересування людей. Це може вберегти не лише від штрафу, але й від зараження. Оскільки коронавірус і його штами дійсно існують і вбивають. Тому під час заходу варто також захищати дихальні шляхи за допомогою масок і респіраторів на обличчях.

Якщо працівники поліції заперечуватимуть ваше право проводити мітинг, треба спробувати пояснити їм, що за умов відсутності дії правових режимів надзвичайного або воєнного стану заборону на проведення мирних зібрань може встановлювати лише суд (ч. 2 ст. 39, ст. 64 Конституції). І бути готовим захищати своє право в суді, якщо пояснити це не вдалось.

Виграти в суді може допомогти доказ факту попереднього повідомлення відповідних органів влади про намір провести мирне зібрання. Тому до початку акції варто зробити це в письмовій формі.

5. Які особливості проведення мирних зібрань є поряд з окупованими Росією українськими територіями?

Загалом на територіях зі спеціальними правовими режимами можуть діяти законні обмеження свободи пересування. Крім правил переміщення під час карантинних заходів мова, зокрема, про правила поблизу і на державних кордонах України, а також біля окупованих Росією українських територій. Якщо Президент і Верховна Рада України не ввели воєнний чи надзвичайний стан, то такі правові режими не позбавляють людей права мирно збиратися, не передбачають якогось додаткового способу заборони мітингів чи взагалі якихось правил їх проведення. Проте правила обмеження свободи пересування, які діють в рамках цих правових режимів, можуть побічно вплинути і на реалізацію права на свободу зібрань.

Наприклад, поліцейські та військовослужбовці вповноважені зупиняти й забороняти подальший прохід будь-кому, хто наблизився до межі з певною прилеглою до району бойових дій зоною, та не має відповідного допуску рухатись далі. Наказав українським силовикам це робити, а також визначив поточні межі таких зон Командувач об’єднаних сил. Причому як Командувача, так і силовиків на це все своїм спеціальним законом вповноважила Верховна Рада. Закон також дозволяє українським силовикам в Донецькій та Луганській областях затримувати людей в разі відсутності в них документів, що посвідчують особу. Ці заходи потрібні не лише для того, щоб вберегтися від шпигунів, контрабандистів, терористів та диверсантів, але й для того, щоб вберегти подорожніх від мін під ногами та обстрілів.

Загалом якщо ви вже знаходитесь на якійсь закритій для публічного доступу території, то – за умов відсутності воєнного та надзвичайного станів – право на свободу зібрань ви там досі маєте. Проте представники влади ймовірно все одно спробують вас затримати та притягнути до юридичної відповідальності. Але судити вас мають не за сам факт проведення мітингу, а за можливе порушення законної заборони доступу на цю територію. Якщо хтось, наприклад, нелегально перетнув державний кордон, щоб в Україні провести мітинг, то судитимуть його не за мітинг, а за перетин кордону.

Також важливо відрізняти законні вимоги представників влади від незаконних. Наприклад, в підконтрольних українським силам частинах Донецької та Луганської областей влада іноді посилається на норми, які суперечать Конституції України. Під час розмов з військовослужбовцями, поліцією та представниками місцевої влади слід пам’ятати, що Конституція має найвищу юридичну силу, а закони і інші нормативно-правові акти мають прийматися на її основі і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції). Виключно Верховна Рада України може визначати правила проведення мирних зібрань, або делегувати право визначати це іншим органам влади (ст. 75, п.п. 1, 12, 14, 15, 17, 19 ч. 1 ст. 92 Конституції). Органи державної влади та місцевого самоврядування, а також їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції). Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян – включно з правом на мирні зібрання, а органи військового управління мають забезпечувати неухильне додержання цієї конституційної вимоги щодо Збройних Сил (ч. 4 ст. 17 Конституції, ч. 5 ст. 1 Закону «Про Збройні Сили України»). А забороняти проводити мирні зібрання за умов відсутності дії правових режимів надзвичайного або воєнного стану може лише суд (ч. 2 ст. 39, ст. 64 Конституції).

6. Чи можна перекривати автомобільні дороги під час мирних зібрань?

Автомобільні дороги належать не лише автомобілістам та пасажирам їхнього транспорту, але й пішим подорожнім. Право на свободу мирних зібрань в таких випадках конфліктує з правом на реалізацію свободи пересування за допомогою автомобільного транспорту. Проте ані національне законодавство, ані ратифіковані Україною міжнародні договори про права людини не визначають більш чи менш пріоритетні права людини. Конституція гарантує, що громадяни мають рівні конституційні права та свободи, і що в Україні не може бути привілеїв чи обмежень за різними ознаками (ч. 1 і ч. 2 ст. 24). За умов відсутності правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, єдиним органом влади, який у відповідності з визначеними Конституцією підставами має право обмежувати мирне зібрання, є суд. Причому серед підстав для обмеження права на свободу зібрань Конституція не передбачає будь-яке перешкоджання дорожньому руху (ч. 2 ст. 39).

Проте автомобільні дороги під час мирних зібрань все ж варто перекривати саме тимчасово, попередньо узгодивши з поліцією та місцевою владою питання щодо такого перекриття, щоб ті вчасно переорієнтували рух транспорту на інші дороги. Або ж потрібно хоча б попередньо порадитися з юристами і правозахисниками, щоб вже під час акції правоохоронці не трактували такі перекриття як адміністративні чи кримінальні правопорушення. Частина перша статті 127 Кодексу про адміністративні правопорушення встановлює санкцію у формі штрафів за «непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху». А частина перша статті 279 Кримінального кодексу передбачає вже більший штраф, або виправні роботи, арешт чи обмеження волі на відчутний строк за «блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, який порушував нормальну роботу транспорту або створював небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків».

Слід пам’ятати, що в українських реаліях завчасне повідомлення про тимчасове перекриття саме по собі не гарантує співпрацю з боку влади в цьому питанні. Іноді для цього потрібне особисте спілкування з очільником поліції відповідного населеного пункту.

7. Які повноваження мають правоохоронні органи під час мирних зібрань?

Поліція, а також Національна гвардія України в межах своїх повноважень зобов’язані гарантувати і забезпечувати свободу мирних зібрань (ч. 2 ст. 3, ч. 2 ст. 22, ст. 39 Конституції), право на життя кожної людини та право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, а також зобов’язані захищати життя людини (ч. 1 і ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 50 Конституції).

Для цього поліцейські і нацгвардійці наділені повноваженнями в низці випадків обмежувати доступ до певних територій (якщо такі дії не будуть незаконним перешкоджанням проведенню мирних зібрань), проводити огляди речей учасників мітингів, затримувати, застосовувати фізичну силу і навіть зброю до правопорушників і підозрюваних в кримінальних злочинах, але в законних і пропорційних загрозам рамках. Наприклад, застосована поліцією сила повинна зводити до мінімуму можливості заподіяння шкоди здоров’ю як правопорушників, так і інших людей.

Для комунікації з правоохоронцями корисно запам’ятати, що якщо ситуація не вимагає силових дій, то під час проведення своїх заходів поліцейські та нацгвардійці зобов’язані пояснити людям причину таких заходів, а також довести до відома людей нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються ці заходи (ч. 2 ст. 31, ст. 43 Закону «Про Національну поліцію», п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону «Про Національну гвардію України»).

Поліції заборонено використовувати службові повноваження в політичних цілях, а також провадити політичну діяльність в органах і підрозділах поліції, допускати в своїй діяльності будь-які привілеї чи обмеження за ознаками політичних, релігійних та інших переконань, а також статі або за іншими ознаками (ч. 5 ст. 7, ч. 3 і ч. 4 ст. 10 Закону «Про Національну поліцію»). Політична доцільність не може бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України (ч. 3 ст. 8 Закону «Про Національну поліцію»). Водночас поліція зобов’язана забезпечувати захист прав та свобод людини незалежно від політичних переконань та партійної належності, і має бути незалежною від рішень, заяв чи позицій політичних партій та громадських об’єднань (ч. 1 і ч. 2 ст. 10 Закону «Про Національну поліцію»). Діяльність Національної гвардії також має ґрунтуватися на принципах позапартійності (ч. 1 ст. 3 «Про Національну гвардію України»). Поліцейські та нацгвардійці також не можуть бути членами політичних партій (ч. 4 ст. 61 Закону «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 11 Закону «Про Національну гвардію України»).

8. За що можуть виписати адмінпротокол або затримати під час мирного зібрання?

Якщо учасник або організатор мирних зібрань вчинить правопорушення, то підлягатиме тій же адміністративної, кримінальної або цивільно-правовій відповідальності.

Протестувальників зазвичай затримують на підставі ст.ст. 173 (дрібне хуліганство), 185 (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського) або 185-1 (порушення «порядку організації і проведення» мирних зібрань) Кодексу про адміністративні правопорушення . Мода останнього часу – вважати, буцім проведення мирних зібрань є порушенням правил карантину  (ст. 44-3 Кодексу про адміністративні правопорушення ).

Пам’ятайте, що обмежувати свободу мирних зібрань за умов відсутності дії правових режимів надзвичайного або воєнного стану може тільки суд (ч. 2 ст. 39, ст. 64 Конституції), законність вимог і розпоряджень поліцейського потрібно ще довести, а «порядку організації і проведення» мирних зібрань сьогодні в Україні не існує. Норма про «порядок» – радянський архаїзм в чинному законодавстві, оскільки правил організації і проведення зібрань немає з часів прийняття Конституції в 1996 році, що в 2016 році підтвердив Конституційний суд (Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2016 від 08.09.2016). Але правоохоронці не завжди про це знають навіть сьогодні, тому можуть вдатися до хибної практики застосування статті 185-1, якщо організатори мирного зібрання не повідомили владу про намір його провести.

Існує також кримінальна відповідальність за умисне невиконання рішення суду (ст. 382 Кримінального кодексу), причому таке рішення може обмежувати свободу мирних зібрань аж до заборони проведення заходу (ч. 2 ст. 39 Конституції, ст. 280 Кодексу адміністративного судочинства).

Що робити, якщо правоохоронці намагаються скласти на вас протокол про адміністративне правопорушення або збираються затримати, читайте в іншій нашій пам’ятці про взаємодію з поліцією. Якщо Національна гвардія була залучена до виконання завдань з охорони громадського порядку, то її військовослужбовці мають майже такі ж, що й в працівників поліції, повноваження (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону «Про Національну гвардію України»), крім, зокрема, права складати протоколи про адміністративні правопорушення (ст. 255 Кодексу про адміністративні правопорушення ).

Що робити, якщо правоохоронці намагаються скласти на вас протокол про адміністративне правопорушення або збирається затримати, читайте в іншій нашій пам’ятці про взаємодію з поліцією.

Якщо Національна гвардія була залучена до виконання завдань з охорони громадського порядку, то її військовослужбовці мають майже такі ж, що й в працівників поліції, повноваження (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону «Про Національну гвардію України»), крім, зокрема, права складати протоколи про адміністративні правопорушення (ст. 255 КУпАП).

9. Яка відповідальність передбачена за порушення права на мирні зібрання?

За незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства передбачена кримінальна відповідальність (ст. 340 Кримінального кодексу). Тобто ця відповідальність передбачена як для представників влади, так і для будь-яких людей, які практикують насильницькі напади на мітинги.

Кримінальна відповідальність також передбачена за зловживання владою або службовим становищем посадової особи і перевищення повноважень працівником правоохоронного органу та військовою службовою особою (ст.ст. 364, 365, 426-1 Кримінального кодексу), а також за усіляке нанесення фізичних травм людям (ст.ст. 126, 127, 121-125, 128, 433 Кримінального кодексу).

Правопорушенням є також самоправство – самовільне, всупереч встановленому законом порядку, здійснення будь-яких дій, що завдали шкоду громадянам чи громадським організаціям, або о шкоду громадським інтересам (ст. 186 Кодексу про адміністративні правопорушення, ст. 356 Кримінального кодексу).

В Україні ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції), ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання і виконання таких розпоряджень чи наказів має наставати юридична відповідальність (ст. 60 Конституції). Зокрема, не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій Збройних Сил України по відношенню до цивільного населення жодні надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників (ч. 6 ст. 1 Закону «Про Збройні Сили України»). За умов відсутності дії правових режимів воєнного або надзвичайного станів жоден, крім суду, орган влади та його посадові особи не мають права перебирати на себе повноваження суду забороняти мирні зібрання (ч. 2 ст. 39, ст. 64 Конституції). Чинне законодавство України також не дозволяє здійснювати силові розгони мирних зібрань та інше невибіркове застосування насильства до людей.

Кримінальна відповідальність також передбачена за невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди чи спричинило тяжкі наслідки, а також за ненадання або завідоме залишення без допомоги людини, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст.ст. 135-136, 367 Кримінального кодексу).

10. До кого я можу звернутися по допомогу?

Якщо ви вважаєте, що ваші права були порушені, ви можете написати заяви про це до центрів надання безоплатної правової допомоги при Міністерстві юстиції, правоохоронних органів та суду.

Безоплатну допомогу надають також правозахисні організації. Зокрема, Благодійний фонд «Восток SOS» та «Правозахисна Ініціатива» домовились консультувати в тому числі в телефонному режимі тих, кому заважають проводити мирні зібрання представники влади, і якщо потрібна допомога в суді.

Звернутися до нас можна за тел.: +380992976436

Додаткову інформацію про право на мирне зібрання можна дізнатися на тематичному сайті.

Корисними будуть також онлайн-курси від «Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів»: «Ти і поліція», «Основи спілкування з поліцією» та «Громадський активізм: без пошкоджень та проваджень».

Над текстом працював Михайло Лебедь

Share