Автор тексту: Марія Панченко
Команда проєкту: Ольга Опаленко, Микита Біляков, Наталія Каплун, Інна Крат, Олександр Леонов, Павло Шваб
- Контекст вчинення порушень прав людини на окупованих територіях України.
24 лютого 2022 року збройні сили Російської Федерації здійснили повномасштабне вторгнення на територію України, що стало продовженням та ескалацією міжнародного збройного конфлікту, який триває між Росією та Україною з 2014 року. Внаслідок нового посиленого нападу, окрім раніше окупованих регіонів Криму та частин Донецької й Луганської областей, Росії вдалося окупувати також і інші території України, зокрема частини Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської областей і деякі населені пункти Донецької та Луганської областей, які раніше не було окуповано. Під час бойових дій збройні сили України звільнили Київську, Чернігівську, Сумську, Миколаївську, частину Херсонської та майже всю Харківську область; інші території досі перебувають під окупацією РФ.
- Права людини під час збройного конфлікту та міжнародно-правові зобов’язання Російської Федерації
Під час збройного конфлікту застосовується правовий режим міжнародного гуманітарного права (далі – МГП). Він визначає правила війни та, серед іншого, правила поводження із захищеними категоріями осіб, зокрема, цивільним населенням окупованих територій. На час збройного конфлікту МГП як lex specialis має перевагу над міжнародним правом прав людини (далі – МППЛ). Втім, важливо, що режим МППЛ не припиняє свою дію, а застосовується паралельно до норм МГП і продовжує захищати індивіда від зловживання або свавільного здійснення влади представниками держави навіть під час війни, хоч і з деякими обмеженнями.
За принципом екстериторіальної юрисдикції держава несе відповідальність за порушення прав людини її представниками на будь-якій території, на якій вона має ефективний контроль, навіть якщо ця територія – за межами її міжнародно визнаних національних кордонів. Таким чином, Росія є відповідальною за порушення прав людини її представниками на окупованих територіях України.
Донедавна Росія була стороною Європейської Конвенції з прав людини 1950 року (далі – ЄКПЛ чи Конвенція), а, отже, на неї поширювалася юрисдикція ЄСПЛ, до повноважень якого, згідно з ЄКПЛ, належить розгляд індивідуальних та міждержавних заяв про порушення прав людини державою-учасницею. Проте РФ вийшла з Ради Європи 16 березня 2022 року, припинила бути стороною Конвенції і після 16 вересня 2022 року ЄСПЛ більше не має юридичної влади для притягнення Росії до відповідальності за порушення прав людини. Іншими словами, Росія де-факто припинила бути частиною європейської системи захисту прав людини, внаслідок чого утворився правовий вакуум: представники РФ продовжують вчиняти порушення прав людини, але інструментів для притягнення їх до відповідальності більше не існує.
Втім, це не звільняє Росію від її зобов’язань за МППЛ. По-перше, права людини загальновизнано нормами jus cogens та erga omnes, що робить їх частиною звичаєвого міжнародного права. Тобто вони є універсальними і обов’язковими для дотримання будь-яким членом міжнародної спільноти, незалежно від наявності чи відсутності зобов’язань за договірним правом. По-друге, Росія має також і договірні зобов’язання у сфері прав людини, оскільки є стороною Загальної декларації прав людини 1948 року та учасницею переважної більшості основних конвенцій ООН, що захищають права людини, зокрема, таких, як:
- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року (далі – МПГПП);
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 року;
- Міжнародна конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1965 року;
- Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року;
- Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 року;
- Конвенція про права дитини 1989 року;
- Конвенція про права осіб з інвалідністю 2006 року.
На виконання кожного з цих міжнародних документів було створено договірний квазісудовий орган ООН, уповноважений фіксувати порушення прав осіб, що перебувають під юрисдикцією держави-учасниці. Хоча рішення цих органів мають рекомендаційний характер і поступаються силі судових рішень ЄСПЛ, втім, вони можуть бути одним з важелів впливу на Росію.
Незважаючи на свої численні зобов’язання у сфері прав людини, за понад дев’ять років збройного конфлікту – і особливо після 24 лютого 2022 року – не було жодної норми чи заборони МППЛ і МГП, які б Росія не порушила, продемонструвавши відверте нехтування і повну неповагу до міжнародного правопорядку та міжнародного права.
- Порушення прав людини на окупованих територіях за січень 2023 року
Окуповані РФ території України залишаються обмеженими для доступу національних та міжнародних установ і організацій, що досліджують ситуацію із правами людини. За таких умов дані з соцмереж, ЗМІ тощо є цінним джерелом інформації про все, що відбувається на цих територіях.
Фахівці Восток SOS вже тривалий час здійснюють моніторинг відкритих джерел і на підставі зібраної інформації фіксують порушення прав людини, вчинені представниками РФ на окупованих територіях, а також публікують щомісячні звіти про виявлені порушення.
Цей звіт містить огляд порушень прав людини, вчинених на окупованих територіях України у січні 2023 року.
Важливо, що з весни 2022 року кількість таких порушень не зменшується, держава-окупант не виявляє жодної позитивної динаміки у напрямку поваги до прав людини. Представники РФ та її окупаційних адміністрацій і далі зловживають владою на тимчасово підконтрольних їм територіях України, принижуючи гідність і завдаючи значної шкоди здоров’ю і добробуту цивільних осіб.
Зібрані і представлені у цьому звіті дані не претендують на вичерпність і становлять лише незначний відсоток усіх порушень прав людини, які вчиняються на окупованих територіях.
- Кількість та види порушень прав людини
Загалом за січень 2023 року моніторами Восток SOS було виявлено 118 випадків порушень прав людини в окупованих регіонах України. Найбільше порушень зафіксовано у Херсонській (38) та у Запорізькій (37) областях. В інших регіонах цифри менші: Луганська область – 19 випадків; АР Крим – 7; Донецька область – 2.
Найчастіше у цьому місяці було порушено право на власність – 56 випадків, з яких 27 – на Луганщині; 13 – у Херсонській області; 11 – у Запорізькій; 4 – на Донеччині та 1 випадок в Криму. Наведені цифри відображають поодинокі акти знищення чи привласнення майна цивільних осіб. Водночас, у січні 2023 року у місті Маріуполь Донецької області рішенням окупаційної адміністрації триває знищення цілих будинків та навіть мікрорайонів, що є масовим порушенням права осіб на власність.
До інших поширених видів порушень на окупованих територіях за січень 2023 року належать такі:
- право на свободу та особисту недоторканність – за січень зафіксовано 33 такі випадки: 13 – у Запорізькій області; 13 – на Херсонщині і 7 випадків в Криму;
- заборона катування – загалом 12 випадків: 5 – Запорізька область; 4 – на Херсонщині і 3 – в Криму;
- право на життя – 11 випадків: 8 – Херсонська область; 3 – Запорізька;
- свобода думки, совісті і релігії – 4 випадки у Запорізькій області;
- заборона рабства і примусової праці – 1 випадок, Запорізька область.
- Приклади порушень прав людини на окупованих територіях
Право на власність
Найпоширенішим порушенням прав людини на окупованих територіях за січень 2023 року є порушення права на власність. Військові РФ, представники місцевих окупаційних адміністрацій, а також члени воєнізованих формувань «Л/ДНР» систематично привласнюють або знищують майно місцевих жителів.
За січень 2023 року найбільше таких випадків зафіксовано на Луганщині, Херсонщині та у Запорізькій області. Насамперед, місцеві мешканці скаржаться на свавільну апропріацію їхньої власності. Так, у містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Кремінна, а також у смт Біловодськ, Станиця Луганська, селах Макіївка, Валуйське, Вовчоярівка, Калмиківка Луганської області російські військові самовільно заселилися до квартир і будинків цивільних і користуються їхнім майном.
Схожу практику можна спостерігати й у Херсонській області. Наприклад, у селищі Нижні Сірогози російські військові привласнюють будинки і квартири місцевих жителів, а у Скадовському районі 10 російських солдатів заселилося до будинку родини, яка виїхала на підконтрольну Україні територію.
Привласнення майна місцевих жителів зафіксовано також і у декількох населених пунктах Запорізької області. Так, у місті Мелітополь російські військові виселяють людей з їхніх домівок, а в Енергодарі в квартирах місцевих мешканців були поселені енергетики з РФ.
Привласнення майна жителів окупованих територій здебільшого відбувається в межах системної політики «націоналізації» власності, що впроваджується окупаційними адміністраціями. Наприклад, у січні 2023 року у селищі Залізний Порт Херсонської області так звана адміністрація здійснює перепис та конфіскацію в українських громадян не перереєстрованого за російським законодавством бізнесу (пансіонати, кафе, ресторани тощо). Також у місті Бердянськ Запорізької області місцевим жителям погрожують конфіскацією квартир під приводом «несплати рахунків», а у Маріуполі Донецької області окупаційна влада здійснює «націоналізацію» приватної власності шляхом видачі ордерів на майно людей, які виїхали з міста.
Також російські військові привласнюють не лише будинки і квартири, а й рухоме майно місцевих жителів. Зокрема, за січень було зафіксовано численні випадки викрадення російськими військовими автотранспорту у таких населених пунктах: Луганська область – у містах Рубіжне, Сєвєродонецьк, селах Діброва і Щедрищеве; Херсонська область – випадки у Каховському та Генічеському районах, а також у селі Олешки; Запорізька область – у місті Мелітополь.
Стаття 17 Загальної декларації прав людини передбачає, що «кожна людина має право володіти майном, як одноосібно, так і разом з іншими», а також, що «нікого не може бути безпідставно позбавлено майна».
Право на свободу та особисту недоторканність
Другим за поширеністю на окупованих територіях є порушення права на свободу та особисту недоторканність. Порушення цього права здійснюється через незаконні викрадення, арешти та переміщення цивільних осіб у невідомому напрямку, що вчиняють російські військові, представники ФСБ РФ, а також члени воєнізованих формувань «Л/ДНР» і працівники окупаційних структур, таких як поліція, органи безпеки тощо.
У січні 2023 року у Херсонській області російськими військовими було викрадено декілька осіб: двох чоловіків – у Генічеському районі; 60-річну жінку та її племінника – у селі Олешки; десятьох місцевих жителів – у Каховському районі. Також у Голопристанському районі російські військові викрали п’ятьох членів однієї родини, яких вивезли у невідомому напрямку, а їхній будинок підірвали.
Подібні випадки також фіксуються у Запорізькій області. Так, у місті Мелітополь російські військові викрали підприємця, а у Бердянську – масово викрадають і катують лікарів. За інформацією з відкритих джерел викрадених жителів Запоріжжя і Херсонщини тримають у Криму, зокрема, у місті Сімферополь; деяких заручників утримують у сімферопольському СІЗО, не відкриваючи жодних проваджень проти них.
В окупованому Криму також тривають утиски кримських татар: цього місяця представники ФСБ РФ незаконно арештували 7 осіб за звинуваченням у «тероризмі».
Стаття 9 МПГПП стверджує, що «кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність» і що «нікого не можна свавільно заарештовувати і тримати під вартою».
Заборона катування
Катування цивільних осіб на окупованих територіях є невід’ємною частиною політики російських загарбників та окупаційних адміністрацій щодо місцевого населення. Катування, зокрема, застосовують до осіб, що чинять активний спротив окупації або яких підозрюють у нелояльному ставленні до нової влади.
У січні 2023 року стало відомо, що у Скадовському районі Херсонської області окупанти облаштували дві катівні. Також у Генічеському районі осіб, що відмовляються співпрацювати із ними, російські військові викрадають та катують. Крім того, у селі Коробки Херсонської області російські військові катують людей, чиї родичі служать у лавах Збройних сил України.
Стаття 7 МПГПП зазначає, що «нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню».
Право на життя
Представники РФ не лише катують, але й також свавільно вбивають місцевих мешканців окупованих територій, порушуючи їхнє право на життя.
Найбільше таких випадків у січні 2023 року зафіксовано у Херсонській та Запорізькій областях. У місті Нова Каховка російські військові закатували до смерті волонтера, а у селі Коробки Херсонської області вбили двох місцевих чоловіків: одного застрелили за відмову віддати авто, а іншого закатували до смерті через те, що його брат служить у Збройних силах України. Також у селі Солонці Херсонської області російські військові вбили 38-річного місцевого чоловіка.
У селі Пологи Запорізької області військові РФ до смерті закатували лісника. У Бердянську автомобіль російських військових з написом «Z» насмерть збив людину, а у селі Михайлівка Запорізької області окупанти вбили жінку, яка майже місяць була незаконно позбавлена волі.
Стаття 6 МПГПП передбачає, що «право на життя є невід’ємним правом кожної людини. Це право охороняється законом. Нікого не може бути свавільно позбавлено життя».
Заборона рабства і примусової праці
У січні 2023 року монітори Восток SOS також зафіксували один випадок примусової праці цивільного населення на окупованих територіях. Зокрема, у місті Мелітополь Запорізької області військові РФ цілеспрямовано вишукують людей, що підтримують Україну та виказують нелояльність до окупаційної влади. Затриманих осіб примушують копати окопи.
Стаття 8 МПГПП впроваджує однозначну заборону на примусову працю, стверджуючи, що «нікого не можна тримати у рабстві» і «залучати до примусової праці».
Свобода думки, совісті і релігії
Серед зафіксованих у січні 2023 року порушень прав людини є напади на релігійних діячів, які не належать до Російської православної церкви (московського патріархату), а також захоплення храмів. Найбільше таких випадків, як і у попередні місяці, спостерігається у Запорізькій області. Так, у місті Мелітополь російські військові захопили церкву євангелістів (п’ятидесятників), а у Бердянську вчинили напад на баптистську церкву. Крім того, у Бердянську було викрадено двох священиків. Також у Бердянську масово закривають церкви, що не підпорядковуються окупаційному режиму.
Стаття 18 МПГПП передбачає, що «кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії». Це право містить також свободу сповідувати будь-яку релігію і будь-які переконання.
- Порівняльний аналіз зафіксованих у січні 2023 року порушень прав людини із даними, зібраними за попередні три місяці (жовтень-грудень 2022 року), висновки.
Для кращого розуміння ситуації з правами людини на окупованих територіях України порівняємо дані, зафіксовані моніторами у січні 2023 року, з інформацією щодо порушень прав людини, зібраної ними за попередні три місяці (жовтень-грудень 2022 року).
Так, у грудні 2022 року на підставі даних відкритих джерел було виявлено 87 порушень. Регіонами-лідерами за кількістю порушень також були Херсонська (35 порушень) та Запорізька (31 порушення) області. Як і цього місяця, найчастіше було порушено право на власність – 40 випадків: 17 – Херсонська область; 12 – Запорізька; 8 – Луганська; 2 – Донецька; 1 – АР Крим. Наступними за поширеністю у грудні були порушення права на свободу та особисту недоторканність – 33 випадки загалом в усіх окупованих регіонах (найбільше у Херсонській (14) та Запорізькій (13) областях); права на життя (6 випадків) і заборони катувань (5 випадків).
У листопаді 2022 року загалом було зафіксовано 104 порушення прав людини на всіх окупованих територіях, з них, так само, найбільша кількість спостерігалася у Запорізькій (45 випадків) та Херсонській (34 випадки) областях. Найпоширенішим видом порушень також були порушення права на власність, які становлять 45 випадків із 104 в усіх регіонах: 20 – Запорізька область; 16 – Херсонська; 7 – Луганська; 2 – Донецька. Право на свободу та особисту недоторканність було порушено 32 рази; заборону катування – 18 разів; право на життя – 6 разів.
У жовтні 2022 року за даними моніторингу було виявлено 47 порушень, більшість з яких було вчинено у Херсонській області (30 випадків). Найчастіше було порушено право на власність – 20 випадків: Херсонська область – 15, Луганська – 3, Запорізька – 1, Донецька – 1, і право на свободу та особисту недоторканність – також 20 випадків: 9 – у Херсонській області; 6 – на Луганщині; 4 – у Запорізькій області й один випадок в Криму. Право на життя було порушене 6 разів, 5 з яких – у Херсонській області; крім того, на Херсонщині було зафіксовано один випадок нехтування забороною катування.
Порівняльний аналіз інформації щодо порушень прав людини за січень 2023 року та останні три місяці (жовтень-грудень 2022 року) дозволяє зробити наступні висновки:
- чисельність порушень прав людини на окупованих територіях не зменшується і варіюється в межах від 45 до 120 порушень на місяць. Зафіксовані моніторами Восток SOS випадки становлять незначний відсоток усіх порушень прав людини, що наразі відбуваються на окупованих територіях;
- найпоширенішим видом порушень є порушення права на власність мешканців окупованих територій; другим за чисельністю – право на свободу та особисту недоторканність осіб. Також окупанти катують і вбивають цивільних осіб на підконтрольних їм територіях;
- найбільше порушень вчиняється на територіях Запорізької та Херсонської областей – територіях, що були окуповані Росією внаслідок повномасштабного вторгнення 2022 року. Можливо, зафіксована значна чисельність порушень прав людини у цих областях залежить не від інтенсивності вчинення правопорушень, а від того, що ці області окуповані нещодавно й, відповідно, інформаційний простір означених територій ще не «зачищено» окупаційною адміністрацією так, як у Криму чи на територіях Донецької та Луганської областей, окупованих з 2014 року;
- відповідальними за порушення прав людини є, зокрема, кадрові військові ЗС РФ, представники ФСБ РФ, окупаційних адміністрацій на місцях, НЗФ «Л/ДНР», а також різні воєнізовані групи, такі як кадирівці, вагнерівці тощо, підтримувані та заохочувані Росією.
