Автор тексту: Марія Панченко
Команда проєкту: Ольга Опаленко, Микита Біляков, Наталія Каплун, Інна Крат, Олександр Леонов, Павло Шваб
- Контекст вчинення порушень прав людини на окупованих територіях України.
24 лютого 2022 року збройні сили Російської Федерації здійснили повномасштабне вторгнення на територію України, що стало продовженням та ескалацією міжнародного збройного конфлікту, який триває між Росією та Україною з 2014 року. Внаслідок нового посиленого нападу, окрім раніше окупованих регіонів Криму та частин Донецької й Луганської областей, Росії вдалося окупувати також і інші території України, зокрема частини Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської областей і деякі населені пункти Донецької та Луганської областей, які раніше не було окуповано. Під час бойових дій збройні сили України звільнили Київську, Чернігівську, Сумську, Миколаївську, частину Херсонської та майже всю Харківську область; інші території досі перебувають під окупацією РФ.
- Права людини під час збройного конфлікту та міжнародно-правові зобов’язання Російської Федерації
Під час збройного конфлікту застосовується правовий режим міжнародного гуманітарного права (далі – МГП). Він визначає правила війни та, серед іншого, правила поводження із захищеними категоріями осіб, зокрема, цивільним населенням окупованих територій. На час збройного конфлікту МГП як lex specialis має перевагу над міжнародним правом прав людини (далі – МППЛ). Втім, важливо, що режим МППЛ не припиняє свою дію, а застосовується паралельно до норм МГП і продовжує захищати індивіда від зловживання або свавільного здійснення влади представниками держави навіть під час війни, хоч і з деякими обмеженнями.
За принципом екстериторіальної юрисдикції держава несе відповідальність за порушення прав людини її представниками на будь-якій території, на якій вона має ефективний контроль, навіть якщо ця територія – за межами її міжнародно визнаних національних кордонів. Таким чином, Росія є відповідальною за порушення прав людини її представниками на окупованих територіях України.
Донедавна Росія була стороною Європейської Конвенції з прав людини 1950 року (далі – ЄКПЛ чи Конвенція), а, отже, на неї поширювалася юрисдикція ЄСПЛ, до повноважень якого, згідно з ЄКПЛ, належить розгляд індивідуальних та міждержавних заяв про порушення прав людини державою-учасницею. Проте РФ вийшла з Ради Європи 16 березня 2022 року, припинила бути стороною Конвенції і після 16 вересня 2022 року ЄСПЛ більше не має юридичної влади для притягнення Росії до відповідальності за порушення прав людини. Іншими словами, Росія де-факто припинила бути частиною європейської системи захисту прав людини, внаслідок чого утворився правовий вакуум: представники РФ продовжують вчиняти порушення прав людини, але інструментів для притягнення їх до відповідальності більше не існує.
Втім, це не звільняє Росію від її зобов’язань за МППЛ. По-перше, права людини загальновизнано нормами jus cogens та erga omnes, що робить їх частиною звичаєвого міжнародного права. Тобто вони є універсальними і обов’язковими для дотримання будь-яким членом міжнародної спільноти, незалежно від наявності чи відсутності зобов’язань за договірним правом. По-друге, Росія має також і договірні зобов’язання у сфері прав людини, оскільки є стороною Загальної декларації прав людини 1948 року та учасницею переважної більшості основних конвенцій ООН, що захищають права людини, зокрема, таких, як:
- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року (далі – МПГПП);
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 року;
- Міжнародна конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1965 року;
- Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року;
- Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 року;
- Конвенція про права дитини 1989 року;
- Конвенція про права осіб з інвалідністю 2006 року.
На виконання кожного з цих міжнародних документів було створено договірний квазісудовий орган ООН, уповноважений фіксувати порушення прав осіб, що перебувають під юрисдикцією держави-учасниці. Хоча рішення цих органів мають рекомендаційний характер і поступаються силі судових рішень ЄСПЛ, втім, вони можуть бути одним з важелів впливу на Росію.
Незважаючи на свої численні зобов’язання у сфері прав людини, за понад дев’ять років збройного конфлікту – і особливо після 24 лютого 2022 року – не було жодної норми чи заборони МППЛ і МГП, які б Росія не порушила, продемонструвавши відверте нехтування і повну неповагу до міжнародного правопорядку та міжнародного права.
- Порушення прав людини на окупованих територіях за грудень 2022 року
Окуповані РФ території України залишаються обмеженими для доступу національних та міжнародних установ і організацій, що досліджують ситуацію із правами людини. За таких умов дані з соцмереж, ЗМІ тощо є цінним джерелом інформації про все, що відбувається на цих територіях.
Фахівці Восток SOS вже тривалий час здійснюють моніторинг відкритих джерел і на підставі зібраної інформації фіксують порушення прав людини, вчинені представниками РФ на окупованих територіях, а також публікують щомісячні звіти про виявлені порушення.
Цей звіт містить огляд порушень прав людини, вчинених на окупованих територіях України у грудні 2022 року.
Важливо, що з весни 2022 року кількість таких порушень не зменшується, держава-окупант не виявляє жодної позитивної динаміки у напрямку поваги до прав людини. Представники РФ та її окупаційних адміністрацій і далі зловживають владою на тимчасово підконтрольних їм територіях України, принижуючи гідність і завдаючи значної шкоди здоров’ю і добробуту цивільних осіб.
Зібрані і представлені у цьому звіті дані не претендують на вичерпність і становлять лише незначний відсоток усіх порушень прав людини, які вчиняються на окупованих територіях.
- Кількість та види порушень прав людини
Загалом за грудень 2022 року моніторами Восток SOS було виявлено 87 випадків порушень прав людини на окупованих територіях України. Найбільше порушень зафіксовано на Херсонщині – 35 та у Запорізькій області – 31. В інших регіонах цифри менші: Луганська область – 13 випадків; АР Крим та Донецька область – по 4 випадки в кожному регіоні.
Найчастіше у цьому місяці було порушено право на власність – 40 випадків, з яких 17 на Херсонщині; 12 – у Запорізькій області; 8 – на Луганщині; 2 – у Донецькій області та 1 випадок в Криму.
До інших поширених видів порушень на окупованих територіях за грудень 2022 року належать такі:
- право на свободу та особисту недоторканність – за грудень зафіксовано 33 такі випадки: 14 – на Херсонщині; 13 – у Запорізькій області; 4 – на Луганщині та по одному випадку у Донецькій області та в Криму;
- заборона катування – загалом 5 випадків: по 2 – у Запорізькій області та в АР Крим; 1 випадок на Луганщині;
- право на життя – 6 випадків: 4 – Херсонська область; 1 – Запорізька область; 1 – Донецька область;
- свобода думки, совісті і релігії – 3 випадки, Запорізька область.
- Приклади порушень прав людини на окупованих територіях
Право на власність
Найпоширенішим порушенням прав людини на окупованих територіях за грудень 2022 року є порушення права на власність. Військові РФ, представники місцевих окупаційних адміністрацій, а також члени воєнізованих формувань «Л/ДНР» систематично привласнюють або знищують майно місцевих жителів.
За грудень 2022 року найбільше таких випадків зафіксовано на Херсонщині та у Запорізькій області. Насамперед, місцеві мешканці скаржаться на свавільну апропріацію їхньої власності. Так, зокрема, в смт Іванівка та місті Гола Пристань Херсонської області російські військові самовільно заселилися до квартир і будинків цивільних і користуються їхнім майном. У Каховському районі російські військові поселилися у будинках, з яких напередодні вигнали власників. У місті Скадовськ Херсонської області окупаційна влада опечатує порожні квартири навіть тих місцевих мешканців, яких на момент обходів тимчасово не було вдома.
У Запорізькій області, зокрема, у місті Приморськ, російські військові відбирають майно осіб, що виїхали з окупованої території. У Мелітополі представники окупаційної адміністрації масово виселяють людей з їхнього житла і навіть пишуть під себе «закони», аби процес свавільного вилучення майна ставав простішим. Також у селі Мирне неподалік Мелітополя було зафіксовано практику примушення місцевих жителів, особливо власників трикімнатних квартир, селити у себе в домівках російських військових. У Донецькій області, зокрема, у місті Маріуполь представники місцевої окупаційної адміністрації зламують квартири осіб, що виїхали, для розселення в них російських військових.
Російські військові захоплюють не лише будинки і квартири, а також привласнюють рухоме майно місцевих жителів. Так, у місті Бердянськ Запорізької області, місті Нова Каховка та селі Залізний Порт Херсонської області, у містах Лисичанськ та Попасна Луганської області військові РФ викрали декілька одиниць мото- та автотранспорту в місцевих мешканців. У місті Мелітополь Запорізької області російські військові також змінюють номери на викрадених авто.
Стаття 17 Загальної декларації прав людини передбачає, що «кожна людина має право володіти майном, як одноосібно, так і разом з іншими», а також, що «нікого не може бути безпідставно позбавлено майна».
Право на свободу та особисту недоторканність
Другим за поширеністю на окупованих територіях є порушення права на свободу та особисту недоторканність. Порушення цього права здійснюється через незаконні викрадення, арешти та переміщення цивільних осіб у невідомому напрямку, що вчиняють російські військові, представники ФСБ РФ, а також члени воєнізованих формувань «Л/ДНР» і працівники окупаційних структур, таких як поліція, органи безпеки тощо.
У грудні 2022 року у місті Мелітополь Запорізької області російські військові захопили у полон викладача університету, а у містах Мелітополь і Бердянськ військові РФ викрали двох жінок. Також на Запоріжжі триває злочинна практика викрадення працівників Запорізької атомної електростанції, які відмовляються співпрацювати з окупаційною владою: у грудні російські військові побили та вивезли у невідомому напрямку двох осіб. Крім того, стало відомо, що в місті Енергодар Запорізької області військові РФ посилюють фільтраційні заходи, викрадають людей, деяких місцевих жителів силоміць вивозять до окупованого Криму. Також під виглядом поїздки на новорічні свята представники місцевої окупаційної адміністрації вивезли із Запорізької області близько 200 дітей до Росії.
У селі Великі Копані Херсонської області російські військові викрали директора медичного закладу з метою «виховної роботи», оскільки у закладі висіли таблички українською мовою. У смт Станиця Луганська Луганської області представники «МГБ» «ЛНР» та окупаційних військ РФ незаконно позбавили волі жінку та її доньку; пізніше дівчину було звільнено, а її матір і досі утримують в полоні представники незаконних збройних формувань.
Стаття 9 МПГПП стверджує, що «кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність» і що «нікого не можна свавільно заарештовувати і тримати під вартою».
Заборона катування
Катування цивільних осіб на окупованих територіях є невід’ємною частиною політики російських загарбників та окупаційних адміністрацій щодо місцевого населення. Катування, зокрема, застосовують до осіб, що чинять активний спротив окупації або яких підозрюють у нелояльному ставленні до нової влади.
Так, у грудні 2022 року у смт Михайлівка Запорізької області російські військові схопили і катували місцевого літнього чоловіка, який на стіні одного з будинків намалював мурал з українською тематикою. У Сватівському районі Луганської області представники «народної міліції» «ЛНР», аби отримати зізнання у співпраці з територіальною обороною та СБУ, декілька разів побили чоловіка, погрожували йому та членам його родини арештом.
Також у грудні 2022 року стало відомо, що викрадений раніше у Криму волонтер частково втратив слух через катування.
Стаття 7 МПГПП зазначає, що «нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню».
Право на життя
Представники РФ не лише катують, але й також свавільно вбивають місцевих мешканців окупованих територій, порушуючи їхнє право на життя.
У грудні 2022 року у місті Макіївка Донецької області представники незаконних збройних формувань, підконтрольних РФ, розстріляли родину з восьми осіб, троє з яких – діти. Усіх убито з автоматів пострілами в голову. У місті Мелітополь Запорізької області російські військові вбили полковника поліції, який до війни очолював один із підрозділів Запорізької області.
Декілька випадків порушення права на життя зафіксовано також на Херсонщині. Зокрема, 27 грудня від тяжких поранень померла староста Веселівського старостинського округу: жінка отримала поранення 22 грудня внаслідок обстрілів Новокаховської громади російськими військами. Інший випадок стався 4 грудня: російські військові автоматною чергою вбили 65-річну жінку поблизу Голопристанського району. Також на Херсонщині двоє чоловіків підірвалися на мінах: у тимчасово окупованому Голопристанському районі на розтяжці підірвався 38-річний чоловік, який від отриманих травм загинув, а у селі Новоберислав підірвався 40-річний чоловік, внаслідок чого йому ампутували ногу. Крім того, російські військові обстріляли місто Олешки Херсонської області: внаслідок обстрілу загинула жінка.
Стаття 6 МПГПП передбачає, що «право на життя є невід’ємним правом кожної людини. Це право охороняється законом. Нікого не може бути свавільно позбавлено життя».
Свобода думки, совісті і релігії
Від початку окупації російський режим реалізує політику тотальної русифікації місцевого населення, зокрема, дітей на окупованих територіях України, що можна кваліфікувати як порушення права осіб на свободу думки. У грудні 2022 року стало відомо про такі випадки, зокрема, у місті Мелітополь Запорізької області, де представники місцевої окупаційної адміністрації розшукують дітей, які навчаються онлайн в українських школах, а у захоплених освітніх закладах вчителі навчають за російською програмою, що містить елементи викривленого розуміння історії. Крім того, у містах Токмак та Мелітополь Запорізької області окупаційна адміністрація проводить системні перевірки особистих речей місцевих жителів у пошуках української символіки й українського контенту.
Також російські військові продовжують порушувати право українців на свободу релігії. Так, зокрема, у грудні 2022 року стало відомо про викрадення військовими РФ пастора євангелістської церкви у місті Бердянськ Запорізької області.
Стаття 18 МПГПП передбачає, що «кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії». Це право містить також свободу сповідувати будь-яку релігію і будь-які переконання.
- Порівняльний аналіз зафіксованих у грудні 2022 року порушень прав людини із даними, зібраними за попередні місяці (жовтень-листопад 2022 року), висновки.
Для кращого розуміння ситуації з правами людини на окупованих територіях України порівняємо дані, зафіксовані моніторами у грудні 2022 року, з інформацією щодо порушень прав людини, зібраної ними за попередні місяці (жовтень-листопад 2022 року).
Так, у листопаді 2022 року на підставі даних з відкритих джерел було виявлено 104 порушення. Регіонами-лідерами за кількістю порушень також були Запорізька (45) та Херсонська (34) області. Як і цього місяця, найчастіше було порушено право на власність – 45 випадків: 20 – у Запорізькій області; 16 – у Херсонській; 7 – у Луганській; 2 – у Донецькій. Наступними за поширеністю у листопаді були порушення права на свободу та особисту недоторканність (32 випадки загалом у всіх окупованих регіонах), заборони катувань (18 випадків) і права на життя (6 випадків).
У жовтні 2022 року загалом було зафіксовано 47 порушень прав людини на всіх окупованих територіях, з них, так само, найбільша кількість спостерігалася у Херсонській (30) області. Найпоширенішими видами порушень були порушення права на власність та права на свободу й особисту недоторканність. Так, порушення права на власність було вчинене 20 разів: 15 – у Херсонській області; 3 – у Луганській та по одному випадку на Донеччині і в АР Крим. Також зафіксовано 20 випадків порушення права на свободу та особисту недоторканність: 9 – у Херсонській області; 6 – на Луганщині; 4 – у Запорізькій області й один випадок в Криму. Право на життя було порушене 6 разів, 5 з яких – у Херсонській області; крім того, на Херсонщині було зафіксовано один випадок нехтування забороною катування.
Порівняльний аналіз інформації щодо порушень прав людини за грудень 2022 року та попередні місяці (жовтень-листопад 2022 року) дозволяє зробити наступні висновки:
- чисельність порушень прав людини на окупованих територіях не зменшується і варіюється в межах від 45 до 110 порушень на місяць. Зафіксовані моніторами Восток SOS випадки становлять незначний відсоток усіх порушень прав людини, що наразі відбуваються на окупованих територіях;
- найпоширенішим видом порушень є порушення права на власність мешканців окупованих територій; другим за чисельністю – право на свободу та особисту недоторканність осіб. Також окупанти катують і вбивають цивільних осіб на підконтрольних їм територіях;
- найбільше порушень вчиняється на територіях Запорізької та Херсонської областей – територіях, що були окуповані Росією внаслідок повномасштабного вторгнення 2022 року. Можливо, зафіксована значна чисельність порушень прав людини у цих областях залежить не від інтенсивності вчинення правопорушень, а від того, що ці області окуповані нещодавно й, відповідно, інформаційний простір означених територій ще не «зачищено» окупаційною адміністрацією так, як у Криму чи на територіях Донецької та Луганської областей, окупованих з 2014 року;
- відповідальними за порушення прав людини є, зокрема, кадрові військові ЗС РФ, представники ФСБ РФ, окупаційних адміністрацій на місцях, НЗФ «Л/ДНР», а також різні воєнізовані групи, такі як кадирівці, вагнерівці тощо, підтримувані та заохочувані Росією.
