Селище міського типу Петропавлівка (91 рік потому Петрівці повернули попередню назву) розташоване по дорозі зі Щастя в Станицю-Луганську. Його можна назвати населеним пунктом енергетиків, бо більшість трудового населення працює на Луганській ТЕС, як втім і жителі самого Щастя. Нічим непримітне селище розмістилося просто посеред війни. Хоча бойової активності тут не відбувалося, близькість до стратегічно важливої ТЕС робить свою справу і у Петропавлівці подекуди можна зустріти поруйновані будівлі.
Місцеві органи влади поступово відійшли від розгубленості, яка панувала на початку війни і в міру своїх можливостей намагаються виконувати свої обов’язки. Місцеве населення потихеньку налагоджує своє життя поблизу голосного сусіда – лінії розмежування, яка проходить тут в кількох кілометрах. За словами місцевих жителів, найстрашніше сьогодні – це те, що вони призвичаїлись до “особливих умов”, тобто воєнних дій і вже майже не звертають на це уваги.
Не дивлячись на те, що у населення є можливість заробити собі на життя, працюючи на Луганській ТЕС, війна залишає значний відбиток на побуті жителів селища. Обмеженість пересування через адміністративні і, більше за все, психологічні перепони, невпевненість у завтрашньому і навіть сьогоднішнім дні робить свою темну роботу з місцевим населенням, бо крім соціального вакууму всі, кому не пощастило мати спеціальність пов’язану з роботою ТЕС сьогодні не дуже просто заробити на життя. Це вже не говорячи про переселенців, яких тільки офіційно зареєстровано 320 осіб. Й без того не надто активна громада перебуває у стані апатії, а тому будь-яке позитивне втручання в їхнє життя бадьорить і надає оптимізму життю селища.
Взираючи на ситуацію, що склалася, волонтери «Благодійного фонду «Восток-SOS» і міжнародна організація «Diakonie Katastrophenhilfe» за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини в рамках проекту «Покращення умов життя внутрішньо переміщених осіб і населення, яке постраждало від конфлікту в Україні» навідалися до смт. Петропавлівка і надали 80 сім’ям набори продуктів харчування і засобів гігієни.
Хочемо виразити щиру подяку Лідії Торбі, місцевій активістці, яка допомогла зібрати переселенців та місцевих жителів, що опинилися в скрутних умовах, та сприяла нам у роздачі гуманітарної допомоги.
