Коли не має можливості поїхати
Життя в селищах, майже забутих цивілізацією, в яких і до війни було дуже скрутно з заробітком, медичним та соціальним обслуговуванням, в безспосередній близькості від фронту перетворюється на справжне випробування. Важка, ненормована і майже не прогнозована праця на землі – це чи не єдине джерело прибутку для мешканців сільської місцевості, вона потребує великих фізичних і моральних зусиль. А в зоні АТО до цього ще додаються поруйнована інфраструктура та перепони в пересуванні.
Шляхи отримання соціальної і гуманітарної допомоги тут дуже довгі, те саме стосується і можливості заробити, до того ж людям ще треба потурбуватися про власну безпеку і безпеку близьких. А коли в сім’ї ще маленькі діти або люди, які не можуть про себе піклуватися, це особливо виснажує. Та й самим підопічним в таких умовах дуже тяжко.
Тож ми адресно навідали двадцятьох людей, яким випала доля бути прикутими до ліжка через різні обставини. Мова йдеться про невеличкі селища біля міста Щастя. Благодійний фонд «Восток SOS» і міжнародна організація “Diakonie Katastrophenhilfe” за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини в рамках проекту «Покращення умов життя внутрішньо переміщених осіб і населення, яке постраждало від конфлікту в Україні» побували у Геївці, Передільському, Старому Айдарі. Тут люди з обмеженими можливостями отримали допомогу у вигляді продуктів харчування і засобів гігієни, в які також входять підгузки для дорослих, що є завжди надзвичайно важливими в цій місцевості.
Майже в кожній хаті нас без питань проводили до підопічних, місцеві вже добре знають правила роботи благодійників.
Одна з підопічних – це літня жінка худорлявої статури. Доглядає її невістка, яка займається хатніми справами, городом і свекрухою, син працює. В хаті слабке освітлення, але це не має значення, бо жінка не тільки не ходить, а ще й не бачить, слух у неї досить поганий, то ж просто багато часу йде на те, щоб пояснити їй хто прийшов. Спільними зусиллями родичив і соціального працівника, яка нас супроводжує по трьом селам, все ж вдається сформулювати більш-менш просте пояснення, але цього не вистачає, жінка просто втрачає до нас інтерес, і ми продовжуємо займатися своєю роботою – заповнюємо бланк, відвантажуємо набір, прощаємося і їдемо далі.
В наступній сім’ї ситуація дуже схожа, але тут чоловік, до якого ми завітали, не одразу впізнав навіть соціального працівника. Приблизно така ситуація майже у половини підопічних: в одній хаті жінка читала велике видання якихось народних казок без окулярів, але вона теж не може підвестися, в іншій дивляться телевізор, в третій підопічну переносять вдень на ганок, щоб вона побувала на свіжому повітрі.
В кожній сім’ї свої побутові умови, свої традиції, своє неповторне відношення до ситуації, в якій вони опинились, у кожного своя унікальна історія, яка звела нас в цій точці простору і часу, але у всіх у них є схожі проблеми, схожі реакції. Майже всі люди, яких ми провідували, робили неусвідомлені спроби підвестися, і всі сім”ї, в яких є прикуті до ліжка, особливо дякували за памперси і набори гігієни, а також дуже цікавилися чи можемо ми допомогти з ліками. Тому, якщо ви бажаєте приєднатися до допомоги людям з вадами здоров’я, які мешкають уздовж лінії фронту – є карта для гуманітарної допомоги:
ПриватБанк: 4149 6258 0259 7581 – (на ім’я Юлії Красильникової).
Усі питання можна задавати за телефоном: +38 (066) 996-86-33 – Євген Васильєв.
Восток-SOS допомагаємо разом!
Окремо висловлюємо подяку Анатолію Кнолю за допомогу жителям сходу України, які постраждали від збройного конфлікту на Донбасі. Допомога у вигляді підгузок для дорослих залишається особливим дефіцитом.
