Автор тексту: Марія Панченко
Команда проєкту: Ольга Опаленко, Микита Біляков, Інна Крат, Наталія Каплун, Олександр Леонов, Павло Шваб
- Контекст вчинення порушень прав людини на окупованих територіях України.
24 лютого 2022 року збройні сили Російської Федерації здійснили повномасштабне вторгнення на територію України, що стало продовженням та ескалацією міжнародного збройного конфлікту, який триває між Росією та Україною з 2014 року. Внаслідок нового посиленого нападу, окрім раніше окупованих регіонів Криму та частин Донецької й Луганської областей, Росії вдалося окупувати також і інші території України, зокрема частини Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської областей і деякі населені пункти Донецької та Луганської областей, які раніше не було окуповано. Під час бойових дій збройні сили України звільнили Київську, Чернігівську, Сумську, Миколаївську, частину Херсонської та майже всю Харківську область; інші території досі перебувають під окупацією РФ.
- Права людини під час збройного конфлікту та міжнародно-правові зобов’язання Російської Федерації
Під час збройного конфлікту застосовується правовий режим міжнародного гуманітарного права (далі – МГП). Він визначає правила війни та, серед іншого, правила поводження із захищеними категоріями осіб, зокрема, цивільним населенням окупованих територій. На час збройного конфлікту МГП як lex specialis має перевагу над міжнародним правом прав людини (далі – МППЛ). Втім, важливо, що режим МППЛ не припиняє свою дію, а застосовується паралельно до норм МГП і продовжує захищати індивіда від зловживання або свавільного здійснення влади представниками держави навіть під час війни, хоч і з деякими обмеженнями.
За принципом екстериторіальної юрисдикції держава несе відповідальність за порушення прав людини її представниками на будь-якій території, на якій вона має ефективний контроль, навіть якщо ця територія – за межами її міжнародно визнаних національних кордонів. Таким чином, Росія є відповідальною за порушення прав людини її представниками на окупованих територіях України.
Донедавна Росія була стороною Європейської Конвенції з прав людини 1950 року (далі – ЄКПЛ чи Конвенція), а, отже, на неї поширювалася юрисдикція ЄСПЛ, до повноважень якого, згідно з ЄКПЛ, належить розгляд індивідуальних та міждержавних заяв про порушення прав людини державою-учасницею. Проте РФ вийшла з Ради Європи 16 березня 2022 року, припинила бути стороною Конвенції і після 16 вересня 2022 року ЄСПЛ більше не має юридичної влади для притягнення Росії до відповідальності за порушення прав людини. Іншими словами, Росія де-факто припинила бути частиною європейської системи захисту прав людини, внаслідок чого утворився правовий вакуум: представники РФ продовжують вчиняти порушення прав людини, але інструментів для притягнення їх до відповідальності більше не існує.
Втім, це не звільняє Росію від її зобов’язань за МППЛ. По-перше, права людини загальновизнано нормами jus cogens та erga omnes, що робить їх частиною звичаєвого міжнародного права. Тобто вони є універсальними і обов’язковими для дотримання будь-яким членом міжнародної спільноти, незалежно від наявності чи відсутності зобов’язань за договірним правом. По-друге, Росія має також і договірні зобов’язання у сфері прав людини, оскільки є стороною Загальної декларації прав людини 1948 року та учасницею переважної більшості основних конвенцій ООН, що захищають права людини, зокрема, таких, як:
- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року (далі – МПГПП);
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 року;
- Міжнародна конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1965 року;
- Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року;
- Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 року;
- Конвенція про права дитини 1989 року;
- Конвенція про права осіб з інвалідністю 2006 року.
На виконання кожного з цих міжнародних документів було створено договірний квазісудовий орган ООН, уповноважений фіксувати порушення прав осіб, що перебувають під юрисдикцією держави-учасниці. Хоча рішення цих органів мають рекомендаційний характер і поступаються силі судових рішень ЄСПЛ, втім, вони можуть бути одним з важелів впливу на Росію.
Незважаючи на свої численні зобов’язання у сфері прав людини, за понад дев’ять років збройного конфлікту – і особливо після 24 лютого 2022 року – не було жодної норми чи заборони МППЛ і МГП, які б Росія не порушила, продемонструвавши відверте нехтування і повну неповагу до міжнародного правопорядку та міжнародного права.
- Порушення прав людини на окупованих територіях за лютий 2023 року
Окуповані РФ території України залишаються обмеженими для доступу національних та міжнародних установ і організацій, що досліджують ситуацію із правами людини. За таких умов дані з соцмереж, ЗМІ тощо є цінним джерелом інформації про все, що відбувається на цих територіях.
Фахівці Восток SOS вже тривалий час здійснюють моніторинг відкритих джерел і на підставі зібраної інформації фіксують порушення прав людини, вчинені представниками РФ на окупованих територіях, а також публікують щомісячні звіти про виявлені порушення.
Цей звіт містить огляд порушень прав людини, вчинених на окупованих територіях України у лютому 2023 року.
Важливо, що з весни 2022 року кількість таких порушень не зменшується, держава-окупант не виявляє жодної позитивної динаміки у напрямку поваги до прав людини. Представники РФ та її окупаційних адміністрацій і далі зловживають владою на тимчасово підконтрольних їм територіях України, принижуючи гідність і завдаючи значної шкоди здоров’ю і добробуту цивільних осіб.
Зібрані і представлені у цьому звіті дані не претендують на вичерпність і становлять лише незначний відсоток усіх порушень прав людини, які вчиняються на окупованих територіях.
- Кількість та види порушень прав людини
Загалом за лютий 2023 року моніторами Восток SOS було виявлено 94 випадки порушень прав людини в окупованих регіонах України. Найбільше порушень зафіксовано у Запорізькій області – 38 та на Херсонщині – 28. В інших регіонах цифри менші: Луганська область – 19 випадків; АР Крим – 7; Донецька область – 2.
Найчастіше у цьому місяці було порушено право на власність – 58 випадків, з яких 20 на Херсонщині; 20 – в Запорізькій області; 16 – на Луганщині та по одному випадку на Донеччині і в Криму. Наведені цифри відображають поодинокі акти знищення чи привласнення майна цивільних осіб. Водночас, у лютому 2023 року у місті Маріуполь Донецької області рішенням окупаційної адміністрації було знищено цілі будинки та навіть мікрорайони, тобто вчинено масові порушення права осіб на власність.
До інших поширених видів порушень на окупованих територіях за лютий 2023 року належать такі:
- право на свободу і особисту недоторканність – за лютий зафіксовано 14 таких випадків: 7 – у Запорізькій області; по 3 – на Херсонщині та в Криму й 1 випадок на Луганщині;
- заборона катування – загалом 10 випадків: 5 – Запорізька область; по 2 – на Херсонщині та в Криму й 1 випадок на Донеччині;
- право на життя – 6 випадків: 3 – Херсонська область; 2 – Луганська область; 1 – АР Крим;
- заборона рабства і примусової праці – 4 випадки у Запорізькому регіоні;
- свобода думки, совісті і релігії – 2 випадки, Запорізька область.
- Приклади порушень прав людини на окупованих територіях
Право на власність
Найпоширенішим порушенням прав людини на окупованих територіях за лютий 2023 року є порушення права на власність. Військові РФ, представники місцевих окупаційних адміністрацій, а також члени воєнізованих формувань «Л/ДНР» систематично привласнюють або знищують майно місцевих жителів.
За лютий 2023 року найбільше таких випадків зафіксовано на Херсонщині та у Запорізькій області. Насамперед, місцеві мешканці скаржаться на свавільну апропріацію їхньої власності. Так, зокрема, в смт Верхній Рогачик та с. Таврійське Херсонської області російські військові самовільно заселилися до квартир і будинків цивільних і користуються їхнім майном. У містах Бердянськ, Мелітополь, Енергодар Запорізької області під приводом боротьби з партизанами військові РФ, у тому числі кадирівці, зламують гаражі, псують та грабують майно цивільних мешканців.
Також місцева окупаційна влада почала впроваджувати системну політику «націоналізації» власності жителів захоплених територій. Так, у селах Брилівка та Новокиївка Херсонської області військові РФ обходили будинки і перевіряли у громадян наявність прописки та документів на право власності житлом. Покинуті будинки опломбовували і чіпляли повідомлення про те, що приміщення перейшли у право власності місцевої окупаційної адміністрації. Схожу ситуацію було зафіксовано у місті Нова Каховка Херсонської області. Тут представники окупаційної адміністрації перевіряли реєстрацію та документи на право власності місцевих мешканців. До будинків, де не було власників або господарі яких не мали відповідної реєстрації або документів, було розквартировано російських військових.
Російські військові захоплюють не лише будинки і квартири, а також привласнюють рухоме майно місцевих жителів. Зокрема, у селі Каїри, смт Горностаївка, а також містах Скадовськ і Гола Пристань Херсонської області військові РФ викрали у місцевих жителів декілька одиниць мото- та автотранспорту.
Стаття 17 Загальної декларації прав людини передбачає, що «кожна людина має право володіти майном, як одноосібно, так і разом з іншими», а також, що «нікого не може бути безпідставно позбавлено майна».
Право на свободу та особисту недоторканність
Другим за поширеністю на окупованих територіях є порушення права на свободу та особисту недоторканність. Порушення цього права здійснюється через незаконні викрадення, арешти та переміщення цивільних осіб у невідомому напрямку, що вчиняють російські військові, представники ФСБ РФ, а також члени воєнізованих формувань «Л/ДНР» і працівники окупаційних структур, таких як поліція, органи безпеки тощо.
У лютому 2023 року у Херсонській області російськими військовими було викрадено чотирьох чоловіків: одного – в смт Новотроїцьке, другого – у місті Каховка, а двох інших – у Генічеському районі. Також відомо про викрадення однієї особи в місті Мелітополь Запорізької області та продовження злочинної практики викрадення працівників Запорізької атомної електростанції, які відмовляються співпрацювати з окупаційною адміністрацією.
Стаття 9 МПГПП стверджує, що «кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність» і що «нікого не можна свавільно заарештовувати і тримати під вартою».
Заборона катування
На окупованих територіях України катування цивільних осіб стали невід’ємною частиною будь-яких слідчих дій, що проводять представники ФСБ РФ та окупаційних структур, таких, як поліція та органи безпеки. Також до катувань часто вдаються військові РФ і представники воєнізованих формувань «Л/ДНР» під час допитів затриманих цивільних, дії яких здаються їм підозрілими.
Крім цього, на окупованих територіях діє розгалужена мережа незаконних місць несвободи, що облаштовані у гаражах, підвалах адміністративних установ та інших будівель, відділках поліції, закладах пенітенціарної служби та майже при кожному місці розташування військових РФ та членів НЗФ «Л/ДНР» тощо. Умови утримання цивільних осіб у цих місцях часто настільки неприйнятні, що можуть прирівнюватися до катувань; крім цього катування (у тому числі побої та завдання сильних страждань з метою покарання або у якості розваги конвоїрів та охоронців тощо) є частиною утримання цивільних осіб у перелічених закладах.
У лютому 2023 року з відкритих джерел стало відомо про існування 9 місць, облаштованих для незаконного утримання та катування цивільних осіб: 1 – на базі відпочинку у селі Генічеська гірка Херсонської області; 7 – у Запорізькій області, зокрема, у містах Василівка (1), Бердянськ (1) і Мелітополь (5); щонайменше 1 – у місті Маріуполь Донецької області, у приміщенні колишнього центрального відділку поліції.
Стаття 7 МПГПП зазначає, що «нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню».
Право на життя
Представники РФ не лише катують, але й також свавільно вбивають місцевих мешканців окупованих територій. У лютому 2023 року зафіксовано два такі випадки. Перший стався в Іванівській селищній громаді Херсонської області, де 16 лютого російські військові вбили цивільну жінку; другий – у місті Таврійськ Херсонської області: тут військові РФ закатували до смерті цивільного мешканця.
Також у лютому 2023 року стало відомо про смерть двох кримських політв’язнів – у СІЗО міста Новочеркаськ (РФ) та колонії №5 міста Новотроїцьк (РФ). Обидва загиблі мали проблеми зі здоров’ям, але керівництво закладів, де їх утримували, систематично відмовлялося надавати їм необхідну медичну допомогу. У цьому контексті важливо нагадати, що порушення прав людини не обов’язково можуть бути поодинокими, окремими випадками, а й мати триваючий характер. Ще з початку збройного конфлікту окупаційна російська адміністрація переслідувала цивільне населення Криму, яке чинило опір окупації. Внаслідок цих процесів у Криму з’явилася велика кількість політичних в’язнів, чимало з яких досі перебувають у місцях несвободи, зокрема, й у в’язницях на території Російської Федерації, де їхні права постійно порушуються представниками держави-окупанта.
Стаття 6 МПГПП передбачає, що «право на життя є невід’ємним правом кожної людини. Це право охороняється законом. Нікого не може бути свавільно позбавлено життя».
Заборона рабства і примусової праці
У лютому 2023 року монітори Восток SOS зафіксували 4 випадки примусової праці цивільного населення на окупованих територіях. Усі вони мали місце у Запорізькій області. Прикладом зазначеного правопорушення є випадок у місті Дніпрорудне Запорізької області, де російські військові створили систему відлову осіб без постійного місця проживання задля використання останніх на примусових роботах.
Стаття 8 МПГПП впроваджує однозначну заборону на примусову працю, стверджуючи, що «нікого не можна тримати у рабстві» і «залучати до примусової праці».
Свобода думки, совісті і релігії
Серед зафіксованих у лютому 2023 року порушень прав людини є напади на релігійних діячів, які не належать до Російської православної церкви (московського патріархату). Представники окупаційної адміністрації у місті Мелітополь Запорізької області здійснили несанкціоновані обшуки собору Олександра Невського, храму святого великомученика цілителя Пантелеймона та Свято-Тетянинського храму. Приводом для обшуків стала незгода настоятелів зазначених храмів підтримувати та просувати ідеї «руського миру» і співпрацювати з окупаційною владою.
Стаття 18 МПГПП передбачає, що «кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії». Це право містить також свободу сповідувати будь-яку релігію і будь-які переконання.
Інші порушення
Порушення прав людини можуть бути комбінованими, тобто містити в собі ознаки декількох порушень. Так, наприклад, катування часто поєднується із порушенням права на свободу та особисту недоторканність (тобто вчиняється в умовах незаконного позбавлення волі). У лютому 2023 року мер міста Енергодар Запорізької області повідомив, що російські військові систематично захоплюють місцевих жителів, вивозять у невідоме місце між містами Василівка і Кам’янське, де їх змушують рити окопи та виконувати іншу роботу. Крім того, російські військові там також влаштовують «живе сафарі», тобто полювання на людей, яких спеціально відпускають для того, щоб по них стріляти. Цей приклад містить у собі ознаки одразу декількох порушень прав людини, а саме – порушень права на життя, заборони катування, права на свободу і особисту недоторканність та заборони рабства і примусової праці.
- Порівняльний аналіз зафіксованих у лютому 2023 року порушень прав людини із даними, зібраними за попередні три місяці (листопад 2022-січень 2023 року), висновки.
Для кращого розуміння ситуації з правами людини на окупованих територіях України порівняємо дані, зафіксовані моніторами у лютому 2023 року, з інформацією щодо порушень прав людини, зібраної ними за попередні три місяці (листопад-грудень 2022 року та січень 2023 року).
Так, у січні 2023 року на підставі даних відкритих джерел було виявлено 118 порушень. Регіонами-лідерами за кількістю також були Херсонська (38 порушень) та Запорізька (37 порушень) області. Також, як і цього місяця, найчастіше було порушено право на власність – 56 випадків: 27 – на Луганщині; 13 – у Херсонській області; 11 – у Запорізькій; 4 – на Донеччині та 1 випадок в Криму. Наступними за поширеністю у січні були порушення права на свободу та особисту недоторканність (33 випадки загалом у всіх окупованих регіонах), заборони катувань (12 випадків) і права на життя (11 випадків).
У грудні 2022 року загалом було зафіксовано 87 порушень прав людини на всіх окупованих територіях, з них, так само, найбільша кількість спостерігалася у Херсонській (35 випадків) та Запорізькій (31 випадок) областях. Найпоширенішим видом порушень також були порушення права на власність, які становлять 40 випадків з 87 в усіх регіонах: 17 – Херсонська область; 12 – Запорізька; 8 – Луганська; 2 – Донецька; 1 – АР Крим. Право на свободу та особисту недоторканність було порушено 33 рази (найбільше у Херсонській (14) та Запорізькій (13) областях); право на життя – 6 разів; заборона катування – 5 разів.
У листопаді 2022 року за даними моніторингу виявлено 104 порушення, більшість з яких було вчинено у Запорізькій (45) та Херсонській (34) областях. Правом, яке порушувалося найчастіше, було право на власність – 45 випадків: Запорізька область – 20; Херсонська – 16; Луганська – 7; Донецька – 2. Друге місце за поширеністю займає право на свободу та особисту недоторканність – 32 порушення на всіх окупованих територіях. Заборону катування було порушено 18 разів, а право на життя – 6.
Порівняльний аналіз інформації щодо порушень прав людини за лютий 2023 року та останні три місяці (листопад 2022 року – січень 2023 року) дозволяє зробити наступні висновки:
- чисельність порушень прав людини на окупованих територіях не зменшується, вона зберігається приблизно на одному рівні і варіюється в межах від 80 до 120 порушень на місяць. Зафіксовані моніторами Восток SOS випадки становлять незначний відсоток усіх порушень прав людини, що наразі відбуваються на окупованих територіях;
- найпоширенішим видом порушень є порушення права власності мешканців окупованих територій, другим за чисельністю – право на свободу та особисту недоторканність осіб. Також окупанти катують і вбивають цивільних осіб на підконтрольних їм територіях;
- найбільше порушень вчиняється на територіях Запорізької та Херсонської областей – територіях, що були окуповані Росією внаслідок повномасштабного вторгнення 2022 року. Можливо, зафіксована значна чисельність порушень прав людини у цих областях залежить не від інтенсивності вчинення правопорушень, а від того, що ці області окуповані нещодавно й, відповідно, інформаційний простір означених територій ще не «зачищено» окупаційною адміністрацією так, як у Криму чи на територіях Донецької та Луганської областей, окупованих з 2014 року;
- відповідальними за порушення прав людини є, зокрема, кадрові військові ЗС РФ, представники ФСБ РФ, окупаційних адміністрацій на місцях, НЗФ «Л/ДНР», а також різні воєнізовані групи, такі як кадирівці, вагнерівці тощо, підтримувані та заохочувані Росією.
