Євсуг замість Єгипту? Що допоможе розвинути туризм на Луганщині

Поїхати за кордон заважає пандемія. В Одесу — відсутність квитків. Та що заважає подорожувати Луганщиною? Здебільшого, лише брак інформації — ми не знаємо, скільки цікавинок є у радіусі 100 км від нашої оселі. Поговоримо про те, що треба зробити, щоб Артем з «Азоту» і Світлана з «Зорі» планували не відпустку у Туреччині, а вихідні у Біловодському районі.

Пересуваючись районами Луганської області ми часто насолоджуємось краєвидами, вулицями, архітектурою і ставимо собі питання, чому туризм в цьому регіоні розвинутий на дуже низькому рівні. Спілкуючись з мешканцями тих чи інших районів Луганщини, запитуючи про цікавинки регіону та якісь туристичні об’єкти, часто можемо почути “Та нічого тут цікавого нема”.

Чи зможе Євсуг замінити Єгипет та який туристичний потенціал має Луганщина, поговоримо з:

Наталя Михальченко — редакторка сайту UA-TRAVELS, менеджерка культури, блогерка (Дніпро/Донецьк).
Людмила Денищенко — викладачка кафедри міжнародної економіки та туризму Східноукраїнського національного університету ім. Даля.
Олег Невениця — голова туристичної асоціації Луганської області.
Аліна Адамчук — начальниця управління культури, національностей, релігій та туризму Луганської ОДА.
Модератор Євген Бондаренко – громадський діяч, комунікаційний експерт, голова Громадської організації “Школа медіапатріотів”.

Спробуємо для початку розповісти трохи про Євсуг. Євсу́г — село в Україні, центр Євсузької сільської Ради в Біловодському районі Луганської області. Населення становить 1740 осіб. Село розкинулося більш як на 15 км по обох берегах однойменної річки Євсуг (від кримськотатарської.ev — дім; домашня та suv — річка, вода), притоці Сіверського Дінця.

Назву річка отримала від кримських татар, які свого часу оселились на її березі, що дуже повпливало на традиції та побут у громаді. Якщо кожен з нас почне більше цікавитись історією Луганщини, зможемо віднайти різні цікавинки які заворожуватимуть серця. Не зважаючи на різномаїття традицій, місць та степових пейзажів, туристичний потенціал Луганщини досі визначається як низький. Чому так, і як розпочати зміни. Ми запитали у наших експертів.

Пан Олег (Олег Невениця — голова туристичної асоціації Луганської області). виділяє багато причин, але війна та депресивність регіону, є основними причинами за яких туристичні оператори відмовляються організовувати групи. За часи Радянського союзу, Луганщина взагалі не розглядалась як туристична, це лишило свій відбиток у місцевих. Також тут туризм сприймається більше як можливість виїхати за межі Луганської області, в більшості автобусами на море, всілякими організованими маршрутами. Мало хто замислюється, наприклад поїхати на вихідні у той самий Євсуг, Старобільськ або Марківку чи Новоайдар. Нема туристичного потоку, тому відсутні підприємці які будуть розвивати туристичну інфраструктуру. На жаль, традиція внутрішнього туризму в нашому регіоні досі не сформована, тому немає й пропозицій. Пандемія трохи стимулювала цей напрям, але як не крути люди, які готові лишати гроші, вони мають великий досвід подорожей – тому туризм вимагає якісної інфраструктури, щоб її можна було продати.

Далі говоримо з пані Аліною (Аліна Адамчук — начальниця управління культури, національностей, релігій та туризму Луганської ОДА), бо саме її управління відповідальне за розвиток туристичного потенціалу Луганської області.

Коли підіймається питання про туризм і говорять, що туристична сфера недостатньо розвинута, то мало хто взагалі знає який туристичний потенціал має наш край. Цього року презентуючи туристичний потенціал Луганської области на двох виставках, ми отримали багато ідей та пропозицій. На міжнародній виставці де було представлено понад 15 країн, багато туроператорів були відверто приємно здивовані, що насправді може бути туристичним продуктом нашого регіону. Цьогоріч підготовлено близько 20 буклетів, організовано промо-тури та розроблені нові туристичні маршрути які могли б стати турами вихідного дня. Ці маршрути вимагають ще розвитку інфраструктури, але вже можна ними подорожувати. Один з таких туристичних маршрутів пані Аліна відвідала спільно з друзями на свій день народження, всі були просто в неймовірному захопленні. Але дороги Луганщини один з тих факторів, який відверто гальмує розвиток туризму.

Спілкуючись з пані Наталією (Наталя Михальченко — редакторка сайту UA-TRAVELS, менеджерка культури, блогерка (Дніпро/Донецьк). Зараз в Україні стає популярним самостійний туризм, коли багато хто сам організовує власні подорожі. На думку пані Наталі, ситуація Луганщини не сильно відрізняється від ситуації в багатьох інших регіонах України. Яскравим прикладом стає Херсонщина, про яку до недавнього часу мало хто знав, а зараз вона викликає море яскравих емоцій. Якщо не брати у приклад регіони України які були історично туристичними (санаторії, зони відпочинку тощо), то бачимо, як інші регіони України проходять свій шлях до розвитку власного туризму. Прикладом Одещина, довгими роками приймала людей в Затоці, а неймовірно сонячна Бессарабія відкриває свій шлях тільки зараз. Яскравим прикладом є організований шлях вина та сиру, що запрошує нас відвідати низку перлин, зупиняючись дорогою на келих вина. Гастротуризм це те, що більшість з нас любить. Подорожуючи ми часто шукаємо атмосферні місця де смачно поїсти. Є гарні приклади, коли в регіонах немає якоїсь пам’ятки, то людей приваблюють фестивальні програми. Фестивальний туризм – один з форматів який підходить як містам, так і селам та дає змогу отримувати великий потік туристів. Варто просто віднайти або вигадати, щось цікаве.

І правда, сучасний туризм вимагає креативу та відданості своїй справі, але чи варто виховувати бажання подорожувати у мешканців Луганської області, коли цікавинки знаходяться зовсім поруч.

З боку того, хто живе в Луганській області, коли ти народився та виріс у Радянському союзі, тебе не привчають вивчати регіон в якому ти живеш – розказує пані Людмила (Людмила Денищенко — викладачка кафедри міжнародної економіки та туризму Східноукраїнського національного університету ім. Даля). Я згадую як в дитинстві нас постійно возили в Київ, Рівне, Львів, Кам’янець-Подільський, Брест (Білорусь), але ніколи не возили рідними місцями. Це є найбільшою трагедією, неможливо любити те, чого не знаєш. Коли питаємо в старших родичів, чому нікуди не їздимо – чуєш постійно відповідь – “А для чого кудись їздити, працювати треба”, це такий робочий радянський настрой. Відчуття, що в людях просто вимили усвідомлення себе частиною регіону. І це є великою проблемою, над якою варто кропітко працювати. Роботу варто починати з дітей, більше розказувати, показувати, возити навіть поганими дорогами.

Луганська область має багато завзятих людей, варто підтримувати вже налагоджену соціальну складову співпраці бізнесу та громадськості, все тримається на ентузіазмі, і він вартує уваги. Все буде добре, незважаючи на складнощі. Говорячи про проблему, все таки варто говорити й про успіхи. Період кризи треба використовувати з користю, війна, пандемія – це час коли важливо дослідити, розробити маршрути, покращити інфраструктуру: дороги, туалети, магазини, туристичні бренди. Бо коли криза завершиться, ми маємо бути готові до розвитку. Під час пандемії було помічено любов до зеленого туризму, люди їхали в села, ховаючись від бетонних вулиць міст, проводячи час на свіжому повітрі, працюючи в садах, таким чином відпочиваючи від буденної втоми. І тут варто замислитись, як окремі ініціативи, що зараз привертають увагу, перевести до професійної туристичної галузі.

«Туризм на емоційному рівні, коли говоримо про ідентичність та красу краю, це хороша мотивація почати, але туризм має також будуватись на економічній складовій» – говорить пан Олег, – «і якщо заробітку не буде, всі ідеї швидко завершаться». Поєднуючи ентузіазм з чіткою розробкою економічних складових ми зможемо досягти успіху. Відкритим питанням залишається позиціювання Луганської області, цілою або окремо позиціювати райони, тоді ми зможемо визначитись з туристичної місією Луганщини. На ці та багато інших питань нам варто буде ще віднайти відповіді та рішення. Потрібне велике дослідження, щоб поєднати запити та пропозиції. Але вже зараз не варто зупинятися та починати з себе. Відкривати карту та кожні вихідні досліджувати той чи інший куточок Луганської області.

А ми підготували перелік порад та цікаві проєкти, які можуть допомогти запустити туризм у Луганській області:

Молодь хоче їхати до місць, про які розповідають в соціальних пабліках, добре, що створюються буклети та відвідуються міжнародні виставки, але маємо використовувати сучасні засоби комунікації, будуючи якісні зв’язки.
В престур, до якого запрошують журналістів, інші регіони вже активно кличуть лідерів думок, блогерів та інших відомих діячів, щоб максимально донести інформацію до цільової авдиторії, яку хочемо залучити.
Користуватись розробленими брендами громад:
https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/presscenter/pressreleases/2021/twenty-communities-in-eastern-ukraine-now-have-new-brands.html
Дійсно заохочувати громади до розвитку інфраструктури, бо відсутність туалетів на локаціях трохи зменшує сприйняття можливостей Луганської області.
Необхідно заохочувати ентузіазм мешканців Луганської області, створюючи умови та мотивуючи до туризму вихідного дня, коли молодь, родини будуть кожних вихідних відкривати нову привабливу місцину.
Яскравий приклад туристичної кооперації – це проєкт “Шлях, позначений сіллю”, який варто брати у приклад до розвитку туризму в Луганській області: https://saltway.in.ua/
Туристичні маршрути Луганщини: https://www.ukrinform.ua/rubric-tourism/3274013-na-lugansini-prezentuvali-dva-turisticni-marsruti.html

Туристичні місця Луганщини які радять відвідати наші експерти: