Благодійний фонд «Восток-SOS», який із 2014 року допомагає тим, хто втратив свій дім, майно, здоров’я або близьких унаслідок російської гібридної агресії, звертається до вас із закликом зупинити процес відведення української армії від лінії розмежування та проведення поспішних виборів на нині окупованих територіях Луганської та Донецької областей.
Нас відверто непокоїть поспіх у намаганні «демілітаризувати» території вздовж лінії розмежування та імплементації так званої «Формули Штайнмаєра». Ми вважаємо, що ці дії несуть шкоду українським національним інтересам, і їхні наслідки у довгостроковій перспективі можуть бути руйнівними для країни.
Російська Федерація анексією Криму, гібридним вторгненням на український схід та своїми діями протягом 5 років війни довела свою зневагу до міжнародного права та будь-яких угод. Сталою практикою російського уряду є цинічне порушення домовленостей, якщо вони вважають це політично доцільним. У попередні роки ми бачили надто багато таких прикладів: від вторгнення на територію суверенно держави, суверенітет якої Росія гарантувала за Будапештським меморандумом до розстрілу обіцяних ними «зелених коридорів» та неодноразових зривах перемир’я за Мінськими угодами. Немає жодних підстав вірити, що російський уряд зараз виконає свою частину угод за «формулою Штайнмаєра».
Протягом останніх місяців ми спостерігаємо як російські гібридні сили систематично порушують режим припинення вогню, який має бути передумовою для реалізації «формули». Закривати очі на невиконання проросійськими силами умов режиму припинення вогню і знецінювання подвигу тих українських бійців, які просто зараз, під час так званого «сталого перемир’я», чи не щодня віддають свої життя заради майбутнього наших дітей – ці дії аж ніяк не працюють на «зшивання країни», курс на який ваша політична сила проголосила під час передвиборчої кампанії. Агресор не виконує умови угоди на початку її реалізації, недвозначно демонструючи цим своє ставлення до взятих на себе зобов’язань.
Спостерігаючі постійне саботування проросійськими силами процесу розведення сил у Станиці Луганській та їхню схильність розглядати відхід українських військових зі своїх позицій, як слабкість та підставу для підготовки наступу, ми далекі від того, щоб вважати прецедент із розведення сил успішним. Бентежить і той факт, що у цьому процесі за дужки постійно виносяться питання безпеки десятків місцевих проукраїнських активістів, які за умов відсутності у демілітаризованій зоні українських силовиків, можуть стати жертвами позасудових розправ із боку бойовиків у разі ймовірного зриву мирного плану. Ще більшою ця загроза є у Золотому, де відсутність такої природної перешкоди, як річка спрощує інфільтрацію до населеного пункту проросійських комбатантів під виглядом цивільних осіб. За умов відсутності там української поліції та служби безпеки, завадити реалізації такого сценарію неможливо. Інфільтрація комбатантів до «демілітаризованих зон» також значно спростить проросійським силам швидкий наступ на контрольовані українською армією території в разі якщо Кремль вирішить, що дотримання мирної угоди втратило політичну доцільність.
Крім того «демілітаризація» фактично виведе вказані населені пункти у «сіру зону», що загрожує погіршенням там гуманітарної ситуації. З досвіду попередніх років ми знаємо, що мешканці міст та селищ у «сірій зоні» суттєво обмежені у пересуванні, у доступі до адміністративних послуг, продовольства, питної води, ліків, медицини та освіти. Таким чином для досягнення миру на російських умовах ми робимо тисячі своїх співгромадян заручниками цієї ситуації, свідомо ускладнюючи їм життя.
Але головне застереження стосується намагань швидко провести імітацію виборів за українським законодавством на територіях, що зараз є окупованими. Саме імітацію, оскільки після 5 років політичних чисток, відсутності незалежних медіа та навіть натяку на політичну конкуренцію вільні вибори, які відповідали б стандартам ОБСЄ, у перспективі найближчих місяців неможливі. Для їхнього проведення недостатньо виведення російських військ та військової техніки, на звільнених територіях мають відновити мовлення українського телебачення та радіо, запрацювати осередки українських партій, має відбутися суспільний діалог щодо відновлення справедливості та примирення. Для нормалізації ситуації після виводу російських військ та відновлення контролю за державним кордоном буде потрібно щонайменше рік активних дій української влади та громадського сектору під наглядом міжнародних структур. Будь-який поспіх у проведенні місцевих виборів на територіях, що зараз є окупованими, вказуватиме на спроби легітимізації російської гібридної присутності на сході України. Що загрожуватиме подальшою дестабілізацією ситуації у країні і продовженням російської експансії.
Ми закликаємо президента та уряд України не робити поспішних кроків, не поступатися національними інтересами та суверенітетом країни. Хочемо нагадати вам слова канцлера ФРН Конрада Аденауера, якій у 1952 році відхилив пропозицію Сталіна повернути східні німецьки території на умовах, які дуже нагадують нинішню пропозицію Кремля. Він сказав, що у цій ситуації між свободою та єдністю він рішуче обирає свободу. Час довів, що це було єдине вірне рішення. І сьогодні ми, переселенці з нині окупованих районів Сходу та Криму, які втратили все внаслідок російської гібридної агресії, закликаємо вас не йти на поступки агресору. Ми хочемо повернути свою малу батьківщину, але віддаємо перевагу чекати стільки, скільки буде потрібно для того, щоб це відбулося на вигідних для нашої країни, а не для Російської Федерації умовах.
