Селища в облозі: обмеження свободи пересування у населених пунктах поблизу лінії розмежування у Донецькій і Луганській областях

Звіт моніторингу БФ “Восток SOS” населених пунктів поблизу лінії розмежування у березні-квітні 2020

Вступ

Протягом березня-квітня 2020 року Благодійний фонд “Восток SOS” отримував повідомлення про погіршення гуманітарної та безпекової ситуації у прифронтовій зоні у Луганській та Донецькій областях. Епідемія COVID-19 та введений з 12 березня 2020 року на всій території України  режим надзвичайної ситуації ще більш ускладнили становище мешканців зон безпеки з “червоним режимом”*. Особливо це торкнулося мешканців ізольованих населених пунктів, розташованих поблизу лінії розмежування.

*у лютому 2018 року набув чинності Закон України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”, а наприкінці квітня 2018 року був прийнятий наказ Командувача об’єднаних сил № 26. Вони вводять поняття “зони безпеки”, які впливають на обмеження прав громадян, зокрема свободи пересування, в залежності від маркування зони (“зелена” – вільний режим переміщення, “червона” – закрита для переміщення). Відповідно до п. 5 абзацу 6 Закону “у зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій з метою забезпечення важливих інтересів суспільства і держави під час відсічі збройної агресії Російської Федерації військовослужбовці мають право тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, не допускати транспортні засоби, громадян на окремі ділянки місцевості та об’єкти”

З метою детального вивчення ситуації на початку травня 2020 року моніторингова група Благодійного фонду Восток SOS відвідала селища Болотене, Старий Айдар, Піщане у Луганській області, а також Опитне Донецької області.

Основні проблеми, виявлені моніторинговою групою, можна розподілити на два блоки: проблеми, пов’язані з воєнними діями та гуманітарного характеру.  Нижче наводиться короткий опис проблем з аналізом факторів, які їх обумовлюють.

1.1 Продовження бойових дій. Попри чергові декларації про припинення вогню як з боку українського Уряду, так і з боку проросійських незаконних збройних формувань, мало місце продовження інтенсивних бойових дій вздовж лінії розмежування у березні-травні 2020 року, що зафіксовано Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні. Крім того, 13 травня 2020 року моніторингова група БФ “Восток SOS” зафіксувала обстріли проросійськими незаконними збройними формуваннями житлових будинків по вул. Степана Разіна селища Трьохізбенка Луганської області, які мали місце 7 і 9 травня. 

1.2 Проблеми взаємин військових та місцевого населення мають наступні прояви:

• періодичне блокування військовослужбовцями ЗС України населених пунктів, що унеможливлює виїзд і в’їзд місцевих мешканців, їх родичів, знайомих, а також продуктових автомобілів, скупників худоби і сільськогосподарської продукції;
• відсутність під час ротації військових підрозділів механізму передачі інформації про особливості життєдіяльності місцевих мешканців у населених пунктах їх розташування: важливі шляхи, джерела заробітку і самозабезпечення, потреби гуманітарного характеру тощо;
• самовільне зайняття військовослужбовцями покинутих приватних будинків мешканців селищ. Виникнення заборгованостей у власників за спожиті військовослужбовцями комунальні послуги;
• пошкодження військовослужбовцями ЗС України об’єктів інфраструктури (дороги, мости);
• погіршення комунікації між військовими підрозділами ЗС України і місцевими мешканцями, непердбачуваність дій військових;
• напади здичавілих собак, які були покинуті військовими попередніх ротацій. 

1.3. Проблеми гуманітарного характеру:

• мінна небезпека; 
• погіршення економічного стану регіону і втрата роботи;
• зменшення обсягів гуманітарної допомоги;
• погане транспортне сполучення або його повна відсутність;
• недостатня увага публічної влади до проблем мешканців;
• відсутність мобільного зв’язку;
• ускладнення доступу до адміністративних, медичних послуг і медикаментів;
• ускладнення доступу до палива (газ, тверде паливо);
• проблеми з електро- та водопостачанням або їх відсутність.

Найсуттєвішою проблемою для мешканців населених пунктів поблиз лінії розмежування є необґрунтоване обмеження свободи пересування, оскільки вона тягне за собою більшість інших проблем. Обмежуючи в’їзд і виїзд, мешканці не можуть реалізувати численні конституційні права і позбавлені доступу до благ, які доступні решті громадян України. 

Слід зазначити, що ця проблема не є новою і виникла з початком конфлікту, але досі продовжує існувати, попри наявність встановлених законодавством і наказами військового командування правил переміщення по території проведення операції об’єднаних сил (раніше Антитерористичної операції). БФ “Восток SOS” ще з 2015 року документує факти таких обмежень і закликає Уряд її вирішити. 

У травні 2015 року у селах Донецької області на блокпостах істотно різнився порядок пропуску. Наприклад, мешканці сіл Павлопіль, Черненко, Пищевик, Лебединське, Водяне та Комінтерново були зобов’язані отримувати перепустку, аби виїхати з населених пунктів, хоч вони вже були звільнені. Водночас у селах Виноградне та Піонерське аналогічна проблема була швидко вирішена — військові отримали список місцевих мешканців, а також мешканців Маріуполя, які мали там земельні ділянки. Пред’являючи паспорт із зазначеним місцем реєстрації, вони вільно перетинали блокпости. 

У Луганській області мешканці селища Катеринівка і кількох частин міста Золоте були вимушені перетинати КПВВ “Золоте”, яке знаходиться в межах міста. Тривалий час це дозволялось лише в офіційні години роботи КПВВ,  що створювало труднощі для мешканців – працівників шахт з цілодобовим робочим графіком. У 2017 році представники органів публічної влади і співробітники ДПС України на КПВВ “Золоте” заявляли про вирішення проблеми. За їх словами перетин КПВВ для місцевих мешканців є цілодобовим, а їх пропускають за заздалегідь складеними списками без необхідності оформлення перепустки в реєстрі  СБУ. Однак від місцевого населення поступала інформація, що насправді це не завжди відповідає дійсності.

Відвідані населенні пункти 

2.1 Болотене, Луганська область. Щопівроку для мешканців села виникає проблема з обмеженням свободи пересування. Разом з кожною ротацією військовиих підрозділів ЗС України їх командування вимагає від місцевих мешканців наново подавати список усіх зареєстрованих у селі, а також осіб, які будуть їх відвідувати. До моменту прийняття рішення командуванням в’їзд на територію села і виїзд повністю припиняється. У зв’язку з ротацією трапляються випадки перекриття військовослужбовцями другої дороги до села Валуйське, Луганської області, яка перебуває у кращому стані і дозволяє швидше дістатися до районного центру.  

До введення карантинних обмежень зі Станиці Луганської до Болотеного почав курсувати соціальний автобус за підтримки Благодійної організації ADRA Ukraine. Це значно спростило мешканцям забезпечення продуктами харчування, доступ до  медичних і адміністративних послуг. Попри введення карантинних заходів гуманітарну ситуацію у селі можна оцінювати як “задовільну”, оскільки двічі на тиждень приїжджає автолавка, а раз на місяць автомобіль “Укрпошти” доставляє селянам пенсійні виплати. До села дістаються автомобілі швидкої медичної допомоги і ДСНС, але внаслідок пошкодження мереж мобільного зв’язку у районі викликати їх вкрай важко. Отримати медичні послуги і купити ліки мешканці можуть лише у Станиці Луганській, водночас через проблеми з мобільним зв’язком неможливо проконсультуватись з сімейним лікарем. 

За словами мешканців Болотеного до їх проблем зменшилась увага міжнародних організацій. 

У квітні 2019 року мешканцям населеного пункту Болотене відключили електропостачання. Причиною відключення стала заборгованість за спожиту електроенергію. Мешканці стверджують, що сплачують за спожиту електроенергію справно, а проблема виникла через велику кількість покинутих будинків, господарі яких змушені були виїхати у зв’язку з бойовими діями або пошуком кращого життя. Поступово в деяких покинутих будинках оселилися військові, які використовували електроенергію, але не сплачували за неї. З 2014 по 2019 борг досяг значної суми, що призвело до відключення всього селища від електропостачання з боку ТОВ “ЛЕО”.

2.2 Село Піщане, Луганська область. Попри зниження інтенсивності бойових дій порівняно з початком збройної агресії Російської Федерації на Сході України, проживання у селі для його мешканців не спростилось. Основною проблемою залишається регулярне перекриття військовослужбовцями ЗС України єдиної дороги з населеного пункту із забороною пересування місцевим мешканцям, що відбувається з кожною ротацією військових підрозділів. Востаннє селяни звертались до БФ “Восток SOS” з проханням допомогти вирішити проблему блокування наприкінці березня 2020 року. Попри їх пряме звернення до командування військових підрозділів ЗС України, голови Станично – Луганської районної державної адміністрації, до якої належить с. Піщане, чергове надання своїх фотокарток разом з копіями всіх необхідних для підтвердження проживання у селі документів, проблему заборони переміщення за межі села їм не вдалось вирішити самостійно.  Тоді завдяки успішній взаємодії БФ “Восток SOS” з Моніторинговою місією ООН з прав людини та Управлінням військово – цивільного співробітництва вдалось відновити свободу пересування.

Перекриття єдиної дороги призводить до повного блокування доступу мешканців до магазинів, ринків, аптек, медичних і адміністративних послуг, оскільки їх можна отримати лише у сусідніх населених пунктах: Нижньотеплому, Петропавлівці. Через введення карантинних заходів і припинення курсування транспорту, придбати продукти і отримати пенсію можливо лише за допомогою єдиного у селі приватного автомобіля одного з мешканців. Пенсійні виплати є фактично єдиним джерелом доходу для 24 мешканців села, оскільки майже всі вони пенсійного віку. Селяне зазначають, що останнім часом до їх проблем значно зменшилась увага і допомога з боку міжнародних гуманітарних організацій.

Ще однією проблемою є замінованість території навколо села. 7 квітня 2020 року четверо селян загинули на території населеного пункту внаслідок детонації вибухового пристрою. Замінованість не дозволяє мешканцям збирати дрова для обігріву житла, а в разі виникнення пожежі у лісі, яким оточене Піщане, його вкрай важко погасити навіть пожежникам. Через загрозу підірватись на вибуховому пристрої працівники швидкої допомоги бояться виїжджати на виклики у Піщане. 

Пропускають до села виключно місцевих мешканців, які там зареєстровані або якщо вони повідомляють про осіб, які їх відвідують. 

2.3 Старий Айдар, Луганська область. Мешканці селища неодноразово стикались з проблемою блокування села. У 2018 році військовослужбовці 92 бригади вже перекопували дорогу до сусіднього села Лобачеве. У березні 2020 після ротації військових підрозділів,  військовослужбовці заборонили в’їзд родичам мешканців села, автомобілям з хлібом і продуктами харчування, а також скупникам худоби і сільськогосподарської продукції, які є важливим джерелом доходу для місцевих мешканців. 

Селяни зазначали, що дії військових часто неможливо передбачити. Так без попередження і повідомлення причин військові вчергове демонтували єдиний міст через річку Айдар, що був побудований коштом МКЧХ і сполучає село з містом Щастя. За кілька днів міст було відновлено тими ж військовими, проте справжні причини їх дій залишились нез’ясованими. Представники СІМІС у коментарях у соціальній мережі “Facebook” вже задовго після події пояснили це як “бажання укріпити конструкцію мосту для забезпечення безпеки пересування цивільного населення”. Також за словами однієї з мешканок, вона випадково стала свідком початку мінування військовослужбовцями споруд біля пасовища, на якій фермери зазвичай випасають худобу. Після втручання інших селян і емоційного спілкування, мінування вдалось запобігти. 

Ще однією проблемою мешканці Старого Айдару називають агресивних собак –  деякі з них приручені військовослужбовцями, а деякі кинуті власниками дач і військовими попередніх ротацій. За їх словами у селищі регулярно трапляються напади на дітей і худобу, а скарги до сільської ради і голови районної державної адміністрації Станиці Луганської не мають результату. 

Також селяни повідомляли про випадки самовільного зайняття військовослужбовцями покинутих приватних будинків в їх селищі. Окрім заселення без юридичних підстав і згоди власників,  вони стають боржниками за спожиті під час проживання військовослужбовців комунальні послуги. 

2.4 Опитне, Донецька область.  У квітні 2020 року від мешканців селища поступила інформація про те, що військовослужбовці перекопали єдину дорогу, яка з’єднує Опитне із Авдіївкою. Дорога має для мешканців селища надважливе значення, завдяки ній вони отримують доступ до продуктів харчування, адміністративних і медичних послуг, банкоматів, аптек та гуманітарної допомоги. Завдяки розголосу ЗМІ про проблему одразу стало відомо, через кілька днів розриту ділянку закопали і дорогу було відновлено. 

Слід зазначити, що навіть короткочасне перекриття єдиної дороги до Авдіївки загрожує його мешканцям гуманітарною катастрофою. Оскільки  Опитне повністю відрізане від електро-, газо- і водних комунікацій, саме дорогою з Авдіївки гуманітарні організації забезпечують мешканців питною водою, грошовою допомогою, паливом для обігріву, приготування їжі і роботи електрогенератора, будівельними матеріалами для відновлення житла тощо. Водночас за словами селян обсяги гуманітарної допомоги значно зменшились з початку 2020 року, а основними засобами для існування є пенсійні виплати і ведення домашнього господарства, яке стало ще актуальніше у зв’язку із закриттям авдіївського ринку через карантин.

Ще однією гострою проблемою мешканці Опитного називають ведення вогню ЗС України з території селища, що на їх думку може спровокувати зворотню відповідь з боку противника і призвести до жертв мешканців та знищенню їх майна. Водночас за словами мешканців, військовослужбовці і представники СІМІС допомагають їм за критичних обставин. Селяни згадували випадки, коли військові медики надавали мешканцям першу медичну допомогу і транспортували хворих до авдіївської лікарні під обстрілами, оскільки швидка допомога з Авдіївки відмовлялась виїжджати у Опитне через страх медичних працівників за особисту безпеку.

2.5. Лобачеве, Луганська область. По завершенню моніторингу, 29 травня 2020 року, до БФ “Восток SOS” звернулась фельдшерка Трьохізбенської амбулаторії з повідомленням про блокування військовослужбовцями ЗС України дороги до села Лобачеве, по якій вона з колегою щоп’ятниці впродовж багатьох років відвідують село для планового огляду пацієнтів, переважно літніх людей. Перемовини з військовими на в’їзді до Лобачева тривали понад три години і незважаючи на наявність підтверджуючих документів, медпрацівників так і не пропустили до села, пославшись на наказ командуючого  підрозділом. Командування 25 бригади і Трьохізбенською ВЦА не змогли допомогти у вирішенні проблеми. Оскільки автомобіль Трьохізбенської амбулаторії служить також для доставки гуманітарної допомоги, мешканці села Лобачеве не змогли отримати не лише медичну допомогу, а й медикаменти, засоби гігієни та захисні маски. За словами фельдшерки, вперше за шість років війни військові не пропустили автомобіль швидкої допомоги. Навіть у найактивніший період бойових дій 2014-2015 рр. військові робили все можливе, аби медики Трьохізбенської амбулаторії (єдиної медустанови в радіусі 50 кілометрів) могли надавати допомогу місцевому населенню. 

Після того, як БФ “Восток SOS” зв’язався з партнерськими організаціями, СІМІС і поширив інформацію про цей випадок у ЗМІ, проблема була вирішена. 

3. Юридичний аналіз проблеми обмеження свободи пересування мешканців населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення. 

Представники ЗС України обґрунтовують заборону в’їзду на територію населених пунктів, а також виїзду з них Законом України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”, а також наказом командувача об’єднаних сил № 26 від 26.04.2018. Відповідно до п. 5 абзацу 6 Закону “у зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій з метою забезпечення важливих інтересів суспільства і держави під час відсічі збройної агресії Російської Федерації  військовослужбовці мають право тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, не допускати транспортні засоби, громадян на окремі ділянки місцевості та об’єкти”. 

Водночас у п. 2.3, 2.6.  наказу Командувача об’єднаних сил № 26 від 26.04.2018 визначено підстави, які дозволяють допуск цивільних осіб в район проведення операції об’єднаних сил за рішенням командувача:

• проживання особи у районі проведення ООС або її близьких родичів, членів сім’ї, що підтверджується відповідними документами; 
• наявність у особи права власності на об’єкти нерухомості в районі ООС; 
• здійснення поїздок з метою надання медичної чи соціальної допомоги тощо.

Відповідно до зазначеного наказу режим пересування у районі проведення ООС і обсяг повноважень військовослужбовців і співробітників правоохоронних органів різняться в залежності від району зони безпеки. Водночас будь-які нормативно – правові акти, що містили б перелік районів зони безпеки із обмеженим (“жовтий режим”) і забороненим доступом (“червоний режим”) у публічному доступі відсутні. Це унеможливлює розуміння громадянами змісту обмежень, території їх застосування, а також часу дії. 

Фактичні прояви обмежень та їх необхідність.  Спостереження місцевих мешканців, а також тривалий характер проблеми перекриття в’їзду до населених пунктів і виїзду з них військовослужбовцями вказує на те, що пов’язана вона не з забезпеченням важливих інтересів суспільства і держави під час відсічі збройної агресії Російської Федерації, не з інтенсивністю бойових дій, а з періодичною ротацією військових підрозділів та їх слабку комунікацію як між собою, так і з місцевим населенням. Після кожної ротації військових підрозділів, наново обмежується свобода пересування місцевих мешканців, їх родичів, медичних працівників, а новоприбулі військовослужбовці вимагають повторно скласти список мешканців та надати підтверджуючі документи. З метою контролю і обмеження пересування між населеними пунктами військовими пошкоджуються об’єкти інфраструктури: мости і дороги. Вочевидь, всі перелічені обмеження застосовуються новоприбулими підрозділами за власною ініціативою, без відома командування об’єднаних сил. Інакше це свідчило б про те, що одночасно з прийняттям рішення про чергову ротацію військового підрозділу, Командувач ООС скасовує всі свої попередні рішення про допуск на територію селища місцевим мешканцям, їх родичам, медичним працівникам, підприємцям тощо. 

Висновки

На думку моніторингової групи причинами проблем мешканців населенних пунктів поблиз лінії розмежування є: 

1. Відсутність взаємодії між підрозділами в процесі ротації. Раціональна мета перекриття дороги відсутня і обумовлена виключно відсутністю координації між підрозділами ЗС України і проблемами з дисципліною; 
2. Незадовільна комунікація військових з місцевим населенням.
3. Відсутність оприлюднених наказів командування ООС, в яких чітко визначаються території з обмеженим і забороненим доступом, а також період дії обмежувальних заходів. 
4. Недостатня увага з боку публічної влади до гуманітарних потреб населення. 
5. Зменшення допомоги з боку міжнародних гуманітарних організацій.

Рекомендації для вирішення: 

1. Збільшити кількісне представництво СІМІС у бригадах з метою покращення комунікації між військовими і місцевими мешканцями.
2. Налагодити процес передачі інформації між військовими підрозділами під час ротації, що стосується особливостей життєдіяльності мешканців селища.
3. Підвищити дисципліну військовослужбовців в зоні ООС з метою зменшення конфліктів місцевого населення з військовослужбовцями.
4. Публікувати рішення командувача ООС про введення певного режиму у зоні безпеки, з визначенням її кордонів і населених пунктів поширення, а також часу його дії.
5. Розробити ефективні механізми урядового реагування на гуманітарні проблеми місцевого населення в зоні проведення ООС і надання їм оперативної допомоги. 

Скорочення, використані в тексті:

• СІМІС / УЦВС ( Управління цивільно – військового співробітництва) – орган Збройних сил України, створений у 2014 році для координації взаємодії силових структур з місцевою владою, бізнесом та міжнародними організаціями, для вирішення проблем цивільного населення у зоні збройного конфлікту на сході України;
• ЗС України – Збройні сили України;
• ООС – операція об’єднаних сил;
• КПВВ – контрольний пункт в’їзду-виїзду;
• ВЦА – військово – цивільна адміністрація;
• ДПС України – Державна прикордонна служба України.

Склад моніторингової групи:

• Костянтин Рєуцький – виконавчий директор БФ Восток SOS
• Юлія Красільникова – голова правління БФ Восток SOS
• Євген Васильєв – координатор програм моніторингу та документування порушень прав людини БФ Восток SOS
• Юлія Кішенко – координаторка освітніх програм БФ Восток SOS
• Данііл Попков – юрист БФ Восток SOS
• Юлія Самохвалова – менеджерка з фандрейзингу БФ Восток SOS
• Олександра Ворошилова – координаторка Сєвєродонецького офісу БФ Восток SOS

Моніторинг було здійснено за підтримки Helsinki Foundation for Human Rights (Польща) та Freedom House (США).

За додатковою інформацією звертайтесь:

+38 093 145 57 88

[email protected]