1 травня команда Восток SOS відправилась на моніторинг до Луганської та Донецької областей. День дороги з Києва, не забрав сили та вже 2 травня, ми завітали на КПВВ.
На КПВВ основною проблемою є відсутність регульованого проходження через лінію розмежування. Списки людей, які мають намір перейти, імовірно, узгоджуються з незаконними збройними формуваннями.
Ми зафіксували, що двоє людей, які тривалий час очікують можливості перетнути лінію розмежування, наразі живуть у непристосованій для цього споруді (торговельний модуль) біля КПВВ.
Також ми отримали інформацію, що на території Станиці Луганської проживають та очікують на можливість перетнути лінію розмежування близько 50 осіб. Райдержадміністрація запропонувала людям, які не мають можливості орендувати житло, тимчасове проживання в облаштованому модулі ДСНС або в районній лікарні.
З моменту закриття КПВВ (з 22 березня 2020 року) було здійснено два пропуски через лінію розмежування – 25 квітня (41 особа загалом перетнули лінію розмежування в обидві сторони) та 2 травня (дві особи перейшли на підконтрольну українському уряду територію).
А вже 4 травня, моніторингова місія Восток SOS побувала в трьох селищах, які знаходяться в “червоній зоні” Станично-Луганського району, – Піщане, Болотене та Старий Айдар. Доступ до трьох населених пунктів обмежений військовими. Моніторингова група з’ясувала, як додаткові обмеження свободи пересування впливають на життя місцевих жителів.
Мешканці селища Болотене кожні пів року вимушені подавати списки жителів та всіх, хто може заїжджати до населеного пункту. Кожного разу за цими списками мешканці села проходять перевірку силовими структурами. Щоб сторонні особи (родичі чи знайомі жителів) змогли проїхати до села, потрібно завчасно погодити цей процес з військовими та отримати дозвіл. У населеному пункті немає аптеки, фельдшерського пункту та магазину, автокрамниця приїздить двічі на тиждень. Населення Болотеного переважно пенсійного віку.
Селище Піщане було повністю закрите на в’їзд та виїзд протягом 9 днів у березні-квітні поточного року. Місцеві жителі не могли виїхати до аптеки чи магазину, яких немає безпосередньо в населеному пункті. Автокрамниця до селища не приїжджає, ринки у найближчих селах закриті у зв’язку з карантином, а єдина ґрунтова дорога, якою можна виїхати з Піщаного, в разі тривалого дощу стає непридатною для проїзду на цивільному транспорті. В селі проживає близько 20 осіб віком від 58 до 82 років. Становище місцевих жителів наразі є критичним, оскільки навіть до продовольчих товарів і медичних препаратів доступ обмежений.
В селищі Старий Айдар військові розібрали пішохідний міст через річку, який власними силами зробили жителі села на місці зруйнованого автомобільного моста. Цей пішохідний міст з’єднував населений пункт з містом Щастя, де мешканці Старого Айдару могли збувати продукцію власного виробництва та отримати адміністративні чи медичні послуги. Міст був розібраний майже місяць, військові відновили споруду після публічного розголосу ситуації. В селищі нема аптеки, фельдшерського пункту та школи. Наразі в’їзд до села обмежений, проїжджати можуть лише місцеві мешканці, а в’їзд сторонніх осіб, в тому числі автокрамниця, завчасно має бути погоджений з військовими. За словами жителів Старого Айдару, військові намагались обмежити доступ до пасовища. Також жителі скаржились на напади бездомних собак, залишених військовими попередніх ротацій та дачниками.
За словами мешканців усіх трьох населених пунктів обсяги допомоги від гуманітарних організацій суттєво зменшились, що на фоні економічного погіршення, пов’язаного з карантином, може призвести до гуманітарної кризи.
Виходячи з отриманої інформації, ми маємо підстави припускати, що обмеження свободи пересування та особливий порядок в’їзду-виїзду до селищ Болотене, Піщане і Старий Айдар, не мають законних підстав.
—-
Моніторингова місія продовжує вивчати ситуацію та напрацьовує рекомендації щодо покращення становища жителів прифронтової зони Луганської області.
Восток SOS – Тримаємо в курсі!
