С 6 по 9 апреля 2017 года во Львове проходила Международная Модель ООН — симуляционная игра, в которой приняли участие школьники из Эстонии, Латвии и Украины. В этот раз в ней участвовали и талантливые дети из трех школ Луганской области: Северодонецкого лицея, Золотовской школы № 5 и Старобельской школы № 4.
Свои впечатления от этой поездки девочки описали так:
Фоменко Кристина:
Мешкаю у маленькому містечку на півночі Луганської області. Я подорожувала до Львову з Кобиляцькою Ольгою Петрівною, директором Старобільської ЗОШ № 4. Щоб прибути до Львову я змінила багато видів транспорту. Уперше їхала звичайним потягом Укрзалізниці та новітнім швидкісним поїздом Інтер Сіті, побувала у метро у Києві, пересувалася трамваєм у Львові. Я отримала масу нових вражень від таких різноманітних видів транспорту, мені дуже сподобалося.
Уся симуляція була організована на найвищому рівні, з нами працювали досвідчені педагоги, соціологи, представники інших країн і куратори наших груп. Підчас роботи та культурної програми я познайомилася з багатьма цікавими людьми зі Львова, Києва, Тернополя, Галича та Естонії, Латвії, Нью-Йорка. Мені було дуже приємно з ними спілкуватися, обмінюватися досвідом, працювати у комітетах, покращувати свою майстерність і навички мовлення.
Міжнародна симуляція ООН у Львові запам’яталася мені на все життя, я приїхала додому зовсім іншою кращою людиною, налаштованою на зміни. Разом із керівництвом школи ми плануємо впровадити зміни самоврядування шкіл району, покращити освітній рівень дітей, донести глобальні проблеми до кожного та знайти шляхи їх вирішення. Для ще значнішого результату в Луганській області восени ми проведемо симуляцію ООН спочатку на шкільному, потім на міському, на обласному та на регіональному рівнях. На нас чекає дуже багато плідної праці, що стала можлива завдяки Львівській моделі ООН, що дала поштовх до подальшого розвитку освіти Луганщини.
Хочу виразити особливу вдячність благодійному фонду «Восток-SOS» та організації MTÜ Mondo з Естонії, завдяки яким стала можливою участь делегатів із Луганської області у Міжнародній симуляції ООН У Львові 6-9 квітня 2017 року. Також дуже дякую Юлії Кішенко, яка була куратором нашої групи, вона доклала максимум зусиль, щоб наша подорож, різноманітні заходи та культурна програма пройшли якнайкраще.
Я точно знаю, що ця подорож не минула задарма, попереду на нас чекає грандіозна робота, але як-то кажуть: «Через терни до зірок».
Козменко Арина:
Коли мені вперше повідомили про можливість поїхати до Львова на симуляцію засідання ООН, я не мала уяви, що це таке. Єдиною умовою було пройти співбесіду по телефону на англійській мові.
За тиждень до виїзду, організатори зв’язалися з нами по електронній пошті та надіслали інформацію в якому ми комітеті, представниками якої країни ми будемо (моя країна — Куба), статут ООН, словник необхідних термінів та маніфест Моделі ООН. Коли я переглянула всю цю інформацію, то зрозуміла куди я потрапила. З того часу в мене почалась інтенсивна підготовка: весь вільний час я витрачала на пошук інформації з моєї теми та загальної інформації про країну. Згодом мені прийшло ще й домашнє завдання. Тому до Львова я їхала зі страхом, що мого рівня володіння англійською та обізнаності з питань гендерної політики Куби не вистачить для гарної участі в моделі.
По приїзду нас зустрів організатор Віталій. Тоді я зрозуміла, що тут усі дуже відповідальні і зроблять все, щоб ми почували себе добре. Це змусило мене перестати боятися та просто насолоджуватись цим часом. Також я гадала, що нас поселять в готель, а вийшло так, що ми жили в гуртожитку при Львівській політехніці. Це дало мені поняття яке складне життя в студентів.
Сама конференція була ДУЖЕ цікавою! Нам влаштували тренінги та цікаві заходи, щоб ми усі познайомилися і зрозуміли для чого ми тут. Їх проводили Віктор та Кендра, які креативним способом розкривали нам зміст цілей сталого розвитку ООН та прав дитини. Ще до нас приходив Святослав, студент Львівської політехніки, і розповідав про важливість правильного вибору своєї майбутньої професії. Коли розпочалась сама моделяція засідання, я зрозуміла наскільки багато я втратила, не приймавши в них участі раніше. Це справді було як реальне засідання ООН, але для дітей та зі смачними перекусами. Лише за один день ми розповіли про позиції наших країн в питанні гендерної політики, провели модеровані та не модеровані дебати, створити коаліції, написати резолюцію, затвердити її — і все це англійською мовою! Під час засідання я ще більше відчула необхідність вивчення іноземних мов.
Я й уявити не могла що за 4 дні можно познайомитись з такою великою кількістю розумних, веселих, добрих людей.
Приємним бонусом було те, що на закритті Моделі ООН нам видали міжнародні сертифікати.
Отже, у висновку, я хочу порадити всім активним підлітками обов’язково приймати участь у таких симуляціях, бо там ви отримаєте новий досвід та 100% у вас з’являться нові цікаві знайомства. Особисто мені дуже сподобалось атмосфера, оточуючі люди, нова інформація та крута дискотека в останній вечір.
Запотеева Валерия:
Когда ты прожил всю свою еще недолгую жизнь в маленьком шахтерском городке, то мир за его пределами может показаться тебе безграничным и устрашающим. Признаться, это далеко не первая моя поездка за пределы Луганской области, однако, в это раз я волновалась как никогда прежде. Даже, помню, перед самым отъездом сказала маме: «А можно, я не поеду?» Как же я тогда ошибалась. Эти дни во Львове навсегда останутся в моей памяти, как одни из лучших в этой жизни.
По прибытии во Львов, нас поселили в общежитие Львовского Католического университета. Дальше нас поджидало много сюрпризов! Знакомство с детьми (из других городов Украины, Эстонии и Латвии) и уже взрослыми иностранцами, главами комитетов (их всего было 4: по гендерному равенству, по образованию, кибер-безопасности и IT-инновациям), распределение по комитетам. Все 3 дня мы, как пчелки, упорно трудились: публично высказывали позиции стран, которые мы представляли; объединялись в коалиции, составляли проект резолюции. После тяжелого трудового дня нас ждала награда в виде культурных программ во Львове и украинских вечеров.
Времени на прогулки, экскурсии и прочие развлечения практически не было. Все же нам, вместе с нашими сопровождающими, удалось побывать в местных кафе. Особенно ярко запомнилась львовская кофейня-копальня. Кому как не мне, простой девочке из шахтерского городка, знать, что такое копальня. Когда мы опустились вниз, в само помещение, нас окутала темнота. Сразу же на входе нам вручили защитные каски как у шахтеров-проходчиков. Там внизу было темно, единственным источником света были маленькие красные лампочки. Играл тяжелый рок, идеально дополняя подземную атмосферу. Также сильное впечатление произвёл персонал кафе: парень, который нас обслуживал, приготовил коронный запаянный кофе. Он умело балансировал между двумя столиками, орудую при этом такой маленькой горелкой. Кофе получился изумительным!
В целом, хочу сказать огромное спасибо тем, кто организовывает такого рода мероприятия, потому что это бесценный опыт: я много нового узнала, много переняла у других детей, возможно, даже сама чему-то их научила. Не знаю, вряд ли у меня, обычной школьницы, была бы возможность побывать на модели ООН. Надеюсь, придет день и я снова поеду туда, на модель, на симуляцию, снова увижу этих грамотных и дипломатически подкованных людей!
Поездка состоялась в рамках проекта «Поддержка организаций гражданского общества Украины в формировании политики связанной с ВПЛ и образовательная деятельность на востоке Украины» при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Эстонии в сотрудничестве с эстонской организацией MTÜ Mondo.
