Російське вторгнення в Україну з першого дня показало грубе нехтування правилами ведення війни або інакше – принципами міжнародного гуманітарного права – з боку як російського військового командування, так само й офіцерів середньої ланки, й рядових – безпосередніх виконавців злочинних наказів. Світ на власні очі побачив масштабні злочини російських військових у наразі звільнених селах та містах Київської, Чернігівської та Сумської областей й вимагає їх ретельного розслідування. Такою саме, або навіть трагічнішою є гуманітарна ситуація у м. Маріуполь, де цивільні мешканці та цивільна інфраструктура вже два місяці є об’єктами планомірного військового нападу.
Опитані Восток SOS мешканці Маріуполя розповідають, як поступово, крок за кроком російські військові створювали масштабну гуманітарну катастрофу у їхньому рідному місті.
«Досить швидко це розвивалося… – свідчить мешканець Маріуполя Едуард Зарубін. – Не пам’ятаю послідовності – газ, вода, світло… Вони почали стріляти по ключовим артеріям постачання міста… Вони поцілили одразу по високовольтній лінії – завалилися оці вежі, що тримають проводи. Там все обірвалося. Місто стало без світла у один день. Потім вони влучили у щось по воді, перебили водогін, закінчилася вода. У місті повністю припинилося водопостачання. Залишався газ, але потім в якийсь момент тиск газу вниз-вниз-вниз… Ось так вони повністю місто посадили на нуль. Тобто Маріуполь – це показове місто, що можна зробити, якщо ти бажаєш місто повністю поставити на коліна».
Про умисність нападів та системність атак на цивільну інфраструктуру міста свідчить також Сергій Ваганов:
«Російські військові свідомо знищували інфраструктуру. Тобто спочатку вони знищили підстанцію – пропали світло та зв’язок. Потім вони знищили насосні станції двох водосховищ – Павлопільського та Старокримського… Вони знищили запаси продовольства, які міська влада намагалася зберегти для мешканців… Це все було точково знищене, це продовольство. Вони знищили точково усі автобуси, які місцева влада підготувала для евакуації [населення] через зелені коридори. Цілеспрямовано. Звісно, у місті працювали їхні пособники, шпіони, зрадники.
Тобто вони свідомо знищували інфраструктуру. Й навіть коли люди у пошуках води ходили до якихось струмків, то вони стріляли туди. Це було знищення усього живого й усього що може давати життя, продовжувати його».
Свідчення Едуарда Зарубіна та Сергія Ваганова, а також багатьох інших маріупольців, описують порушення правил ведення війни, зафіксоване у п. ХХV статті 8 Римського статуту, а саме:
«умисне вчинення дій, що піддають цивільне населення голоду, у якості засобу ведення війни шляхом позбавлення його предметів, необхідних для виживання, включаючи умисне створення перешкод для надання допомоги, як це передбачене в Женевських конвенціях».
Хоча в Україні досі не ратифікований Римський статут, тим не менш ця його стаття відсилає до Женевських конвенцій, що були підписані як Російською Федерацією, так й Україною, й відповідно є обов’язковими для виконання. Гуманітарна блокада Маріуполя та цілеспрямоване знищення його цивільної інфраструктури як засобу ведення війни є брутальним порушенням міжнародного гуманітарного права Російською Федерацією, й є частиною більш широкого нападу на цивільне населення України.
Нагадуємо, що Восток SOS з 2014 року займається збором інформації щодо воєнних злочинів заради забезпечення правосуддя. Якщо ви стали свідком або жертвою воєнного злочину, повідомте про це документаторів Восток SOS. Ми віримо, що воєнні злочинці обов’язково будуть покарані!
Повідомити про воєнний злочин можна за телефонами:
+38 099 297 64 34
+38 099 736 42 41
+38 068 664 21 04
+38 068 827 28 95
+38 095 374 82 70
Або надіславши свою історію на пошту: [email protected]
