Про те, чому вирішила поїхати вчителювати у прифронтове селище та які спогади залишилися після проєкту, розповіла волонтерка з Запоріжжя Оксана. Вона у рамках освітнього проєкту Восток SOS місяць викладала англійську та проводила Клуби вихідного дня для школярів з селища Новотошківське на Луганщині.

“Волонтерство у Новотошківському виявилося чи не найбільшим викликом мого життя, але подарувало багато емоцій та досвіду. Змінити звичне життя на місяць здавалося не дуже складно, проте коли я побачила селище уперше, зрозуміла: просто не буде. Вражало усе: понівечені війною будинки, діти, у яких через карантинні обмеження не залишилося дозвілля (клуб, у якому проводяться гуртки, закритий), та, звісно, ізольованість населеного пункту”, – розповідає Оксана. 

Каже, саме через це, окрім щоденних уроків вирішила запропонувати учням та ученицям додаткові активності. 

“Багато зацікавлення викликали англомовні зустрічі з волонтерами зі США, Індонезії та Єгипту. Щоб трішки розважитися, влаштували квест «Космічна подорож»: виконуючи завдання, команди змогли відгадати зашифровані слогани: «Do what you love» та «Never give up, ever». Також з дівчатами підготували есе на конкурс «Наука – це вона» про жінок-науковиць, організований проєктом Stem is Fem.На вихідних – дивилися та обговорювали фільми, влаштовували чаювання зі смаколиками. А на одній з виховних годин із учнями старших класів подивилися запис вистави «Осінь на Плутоні» незалежного режисера Сашка Брами. Ця вистава створена на основі інтерв’ю із мешканцями одного із львівських геріатричних пансіонатів. Рефлексія теми старості виявилася непростою, проте – важливою“.

Окрім того, як розповідає вчителька-волонтерка, багато чого її навчили і самі діти та вчителі Новотошківського.

“Головне – гуртуватися, підтримувати один одного у скрутні часи. Не опускати руки, а рухатися вперед, бути на своєму місці та робити те, що у твоїх силах. Багато хто з них ділився досвідом війни: розповідали про квітучий «маленький Париж» (так називали селище у мирні роки), пригадували обстріли та те, як виїжджали у найскрутніший час під кулями, вчителі говорили про те, як відбудовували школу та як навчали спочатку трохи більше 10 учнів, адже у Новотошківці майже нікого не залишилося у перші роки війни. Там, у Новтошківці, на лінії розмежування, життя відчувається, звісно, по-іншому: цінуєш можливості, які є у тебе в «мирному» житті, комфорт, безтурботність. Разом з тим, там – багато щирості, майже родинного тепла. Ці діти точно запам’ятаються мені на все життя“.

Аби місяць спільного навчання не забувся швидко, каже Оксана, вирішила залишити школярам на згадку фоточелендж «30 днів радості» із завданнями на кожен день квітня та Telegram-канал, у якому щоденно планує оновлювати анонси можливостей для освіти та розвитку. 

“Сподіваюсь, принаймні ця весна стала для них іншою. У цьому, власне, і є мета освітнього волонтерського проєкту від «Восток СОС»”, – підсумовує вчителька.

Що це за проєкт?

Майже в усіх прифронтових школах зараз не вистачає спеціалістів. Предмети викладають вчителі, які мають іншу спеціалізацію, або і взагалі батьки школярів. Це позначається на якості освіти дітлахів.

Саме тому Восток SOS шукає відчайдушних вчителів, готових на декілька місяців змінити своє життя та зануритись у реалії селища чи містечка у Луганський області.

Якщо вам цікавий проєкт – заповніть анкету за посиланням.

Більше про ініціативу розповідаємо тут.

Проєкт “Освітня й психосоціальна підтримка в Луганській області, Україна (9-2020-H)” реалізує Восток SOS в партнерстві з MTÜ Mondo за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Естонії.

Share