Голова правління благодійного фонду «Восток-SOS» Юлія Кішенко виступила на Форумі Єдності, який пройшов 30 жовтня у Маріуполі. Нижче наводимо відео з форуму та текст промови.

«Я хотіла розпочати свій виступ з того, що українців об’єднує якась стресова ситуація, якась критична ситуація або якась велика біда, під час якої вони забувають про всі негаразди, про всі суперечки, які були до того, об’єднуються і починають діяти разом на вирішення спільної проблеми.

І ось я хочу сказати, що я в «Восток-SOS» працюю з 2014-го року, з самого початку, навіть коли ще це не була організація, не був фонд, а це було волонтерське об’єднання. І ми тоді розмістили на сайті у нас телефони, куди можна було дзвонити – як попросити допомогу, так і надати. І ви не уявляєте, скільки людей об’єдналось – почали дзвонити і пропонувати все, що завгодно. Бабусі пропонували шкарпетки, заможні люди пропонували будинки.

І колись був такий дзвінок, що до нас зателефонувала родина, яка потрапила в складну ситуацію. Їм потрібно було виїжджати, там були активні бойові дії. Вони сказали: «В нас вісім дітей, три собаки, чотири кота, п’ять папуг. Нам потрібно виїхати, знайдіть там домівку». І як ви думаєте? Ми знайшли! Знайшли за допомогою людей, які запропонували житло, які також нам зателефонували і сказали: «Ми беремо будь-кого».

І ось такі історії дають упевненість в тому, що Україна єдина. Сьогодні ми обговорювали, можливо, щось нас роз’єднує, але якщо ми стикаємось з якоюсь великою бідою, то українці як один забувають про це і діють на спільний добробут. І я хочу сказати, що ми всі різні. Ще такий шокуючий факт сьогодні сказала своїм друзям, що я часто подорожую плацкартом. Ми з фондом багато працюємо в прифронтовій території. І коли їздиш плацкартом, то бачиш людей різних, чуєш їхні думки, можеш спілкуватися, розказувати їм усе, що в тебе є, і вони відповідають взаємністю. І, ви знаєте, стільки різних людей, навіть Донбас він неоднаковий. Якщо їхати плацкартом в Маріуполь, то ми бачимо людей з такими греческими рисами обличчя. Якщо їхати в Лисичанськ, то ми бачимо людей таких от як я, мабуть, інших людей, бо я з Луганська. І всі ці різні люди говорять приблизно однакові речі. Всі ці люди хочуть миру. Всі ці люди хочуть якихось дуже простих речей: добробуту у своїх родинах, добробуту у своїх містах. І знаєте, якщо поїхати на Західну Україну і там поговорити в плацкарті з людьми, або просто на вулицях, то там люди також хочуть, щоб був мир, також хочуть, щоб був добробут в їхніх родинах та містах. І це нас об’єднує. І об’єднує людей з Щастя або Трьохізбенки з людьми з Луцька або зі Львова».

Share