ВОСТОК-SOS
Support & Coordination

684139-0

 

Тема Донбасса в предвыборной кампании используется политическими кандидатами пока неконкретно, потому что боятся потерять голоса своих избирателей, а когда реально произойдет возвращение неподконтрольных Украине территорий, никто не знает. Об этом рассказал координатор отдела документирования нарушений прав человека на Донбассе БФ «Восток-SOS» Вячеслав Лихачев.

«Те потребности и ожидания от украинской политики, которые есть у населения прифронтового Донбасса, это одна тема, и она очень косвенно касается того, что политики говорят о будущем Донбасса. Если говорить об общеукраинском уровне и запросах, которые есть в украинском обществе относительно Донбасса, здесь наблюдается некоторый паритет между стремлением общества к деоккупации и возвращению оккупированных территорий, и стремлением общества к прекращению боевых действий», – говорит он.

«По разным социологическим опросам, примерно одинаковое количество людей сейчас выступают за мир любой ценой и за деоккупацию Донбасса – процент их составляет половину или чуть больше. И примерно половина имеют приблизительные представления, что нужен разумный компромисс, но не любой ценой. Это создает для политиков очень узкий коридор возможностей», – продолжил Лихачев.

По его словам, тему урегулирования конфликта на Донбассе в ходе избирательной кампании в Украине будут использовать все политики. «Тема Донбасса в предвыборной кампании, которая уже де-факто началась, безусловно, используется, но сейчас неконкретно, потому что сейчас политики охотятся не за своими голосами. Сейчас идет борьба за избирателя, который еще не определился. Политики стараются не отпугнуть избирателя с одной стороны резкими, а с другой – конкретными заявлениями», – отмечает эксперт.

«Они могут предлагать, как нам обустроить оккупированную ныне территорию Донбасса после ее освобождения, потому что это дает политикам пространство для безответственных фантазий – ни как осуществить в реальности деоккупацию, ни когда это произойдет, никто в украинской политике этого не знает, потому что этот вопрос решается не в Киеве, а в Москве», – добавил правозащитник.

Текстовая версия подготовлена РПД «Донецкие новости» по материалам ТК «Черноморская телерадиокомпания»

Месяц ООС- что изменилось.mp4_snapshot_12.02Месяц Операции Объединенных Сил. Первые результаты. Что изменилось для населения? Каково положение в населенных пунктах в зоне боевых действий? Как работают гуманитарные организации в зоне конфликта? Интенсификация боевых действий.

Об этом в эфире «Громадське Схід» 1 июня говорили с Марией Золкиной, политическим аналитиком фонда «Демократические инициативы им. И. Кучерова» и Вячеславом Лихачевым, координатором направления документирования нарушений прав человека фонда «Восток-SOS».

Матерiал: Громадське Телебачення. Полный выпуск от 01.06.2018 смотрите здесь — https://youtu.be/EIFoNR3xRD8

FAF97565-403B-445A-AF0E-BE71FFB14253_w1597_n_r1_sУкраїнські військові експерти позитивно оцінили ту ясність, яку вніс новий закон про реінтеграцію, або як ще кажуть, деокупацію Донбасу, в ситуацію з військовими діями на території України, де Росію було названо країною-агресором, а її дії окупацією. Але правозахисники кажуть, що якраз у питанні захисту прав цивільного населення ясності бракує. Що саме турбує правозахисну громаду в тому «особливому порядку забезпечення прав і свобод цивільного населення» на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, говоримо з координатором напрямку документування порушень прав людини благодійного фонду «Восток-SOS» В’ячеславом Ліхачовим.

– Ми не є загальними критиками цього закону. Ми не вважаємо, що його взагалі не потрібно було ухвалювати. І ми позитивно ставимося до того, щоб ввести застосування Збройних сил у зоні конфлікту в легальну площину. Бо до цього, якщо ми виходимо з того, що на сході відбувалася антитерористична операція, яка регулюється законом про боротьбу з тероризмом, то в антитерористичній операції, наприклад, не можна застосовувати Збройні сили. Вона проводиться засобами СБУ й правоохоронних органів і не можна, наприклад, застосовувати в антитерористичних операціях військових, які були мобілізовані.

599E9EB0-5730-4646-8A97-97CEC2BC208E_w1597_n_r1_s

Центр безпеки громадян у прифронтовому селищі (Ілюстраційне фото)

Була така юридична лакуна, яку начебто повинен ліквідувати цей закон, але він теж це робить не до кінця. Бо зона застосування заходів зони відсічі російської агресії – це не є те, що лежить у юридичній площині. З точки зору закону про воєнний стан відсіч збройної агресії є одним з приводів для введення воєнного стану, який цим законом не вводиться.

Тобто, це спроба легалізувати де-факто ситуацію, яка існує вже четвертий рік, але з точки зору верховенства права й сукупності нинішнього законодавства, це спроба, не до кінця виважена. Взагалі ми, безумовно, позитивно ставимося до того, що території, які зараз непідконтрольні Україні, визнаються окупованими. Ми, безумовно, позитивно ставимося до того, що Росія визнається агресором і як агресор повинна нести відповідальність за те, що відбувається на окупованих територіях. І насправді цей закон не перший, який у юридичному полі України проголошує, що Росія є агресором.

Проте на відповідальність Росії на міжнародному рівні національне українське законодавство жодним чином не впливає. Для того, щоб юридично на міжнародному рівні було визнано, що Росія є агресором, який несе відповідальність за окуповану територію, повинні відбуватися інші кроки, які лежать у юридичній площині. Це шлях через Міжнародний кримінальний суд та інші міжнародні установи, і на це ухвалений закон жодним чином не впливає.

– Деякі критики цього закону говорять про те, що він спрямований більше на реінтеграцію території, ніж на реінтеграцію населення, яке є на цих територіях, і що про населення, власне, там дуже мало сказано. Як Ви на це дивитеся?

– Так, справді, не дуже відповідає дійсності те, що цей закон називають законом про деокупацію чи то законом про реінтеграцію. Жодним чином про це в законі не йдеться. У законі регулюються відносини з окупованими територіями та заходи безпеки в регіонах, прилеглих до окупованих територій. І справді, в законі є деякі механізми, які, скоріше, ускладнюють зв’язки з населенням на окупованих територіях, ніж спрощують їх.

І реінтеграції населення чи тому, щоб населення будь-яким чином залишалося в орбіті юрисдикції української держави, це не сприяє. У законі є різні положення і були прийняті зауваження, які в чомусь полегшать становище населення на окупованих територіях.

Ми дуже позитивно ставимося до того, що, згідно з цим законом, свідоцтво про народження та про смерть, які надаються органами де-факто «влади» на окупованих територіях, будуть визнаватися українськими державними органами. Бо зараз, наприклад, для реєстрації немовляти потрібно йти тільки в судовому режимі, тобто долати пропускні пункти, подавати до суду, сплачувати судові збори і так далі – тільки для того, щоб був визнаний факт народження дитини. Нині цей процес спрощується. Але є деякі інші моменти, де, навпаки, перетин лінії розмежування й перебування на підконтрольній українському уряду території ускладнюється для населення, яке зараз перебуває на окупованих територіях.

– У законі мовиться, що уряд України буде здійснювати постійний моніторинг стану дотримання прав і свобод людини й громадянина на цих окупованих територіях. Це та діяльність, якою займаєтеся Ви, організація «ВостокSOS», яку Ви представляєте. Наскільки Ви бачите вже, що така робота проводиться державними органами, і чи Ви бачите в майбутньому свою співпрацю з ними?

– Ми й зараз співпрацюємо в цьому напрямку з цими органами. Інша справа, що справді увага держави не дуже зосереджена на захисті прав людей, які опинилися на окупованих територіях, і це зрозуміло, тому що немає реального механізму захисту цих прав людей на окупованих територіях.

У деяких випадках ми співпрацюємо, наприклад, з військовою прокуратурою в тому, що стосується доказів скоєння воєнних злочинів на окупованій території, але зараз робота, з точки зору української держави, немає реального виходу. Тому держава й не дуже активно цим займається.

Більш перспективними з цієї точки зору є позови до міжнародних судових інстанцій, позови до Європейського суду з прав людини, який зараз з тим, що Україна офіційно зняла з себе зобов’язання щодо, наприклад, відшкодування майна, знищеного під час бойових дій, є єдиним шляхом для людей, які хочуть, принаймні у перспективі, отримати якусь компенсацію, а також співпраця з Міжнародним кримінальним судом, у який ми теж спрямовуємо зібрані докази, і це те, що інколи координується з державними правоохоронними органами.

Матерiал: Радiо Свобода

Автор: Марія Щур

 

Oleksiy Ryabchyn and Vyacheslav Likhachev Discuss Ukraine’s New Law On The Occupied Territories.mp4_snapshot_00.26On January 18, the Ukrainian parliament passed a long-awaited law on the occupied territories. The new law aims to guide state policy in relation to parts of Ukraine’s eastern Donetsk and Luhansk regions that are currently under the control of Russia-led separatists.

Popularly termed the “Donbas De-Occupation Law,” the new regulations do little to actually liberate the region. Rather, they designate Russia as an “aggressor state” and formally declare the separatist-controlled territories “temporarily occupied.” They also expands the powers the military and the security agencies in the area and place legal responsibility for damage caused in the course of the fighting on Russia, amongst other things.

However, some MPs and rights activists have raised concerns. They worry that the law grants excessive power to the military and that several of its provisions remain exceeding vague.

Hromadske spoke with Ukrainian parliamentarian Oleksiy Ryabchyn and Vyacheslav Likhachev, a coordinator of the Vostok-SOS non-governmental organization, to learn more about what the law means in practice.

 

Publication: Hromadske International

vyacheslav_lihachovПравоохоронці на Донбасі детально розслідують злочини, якщо їх вчиняють українські військові. Безкарності, як 2014 року, вже немає, вважає експерт фонду «Восток-SOS» В’ячеслав Ліхачов

Як виглядає нинішня ситуація на Донбасі очима європейців? У студії координатор відділу документування порушень прав людини на Донбасі з благодійного фонду «Восток-SOS» В’ячеслав Ліхачов. Команда  «Восток-SOS» нещодавно повернулася з зони АТО.

Вячеслав Лихачев: Это была совместная миссия, которая с украинской стороны была организована благотворительным фондом «Восток-SOS», с нашими европейскими партнерами. Это была немецкая общественная организация DRA (немецко-российский обмен), и в миссию входили представители Германии, Чехии, Беларуси и России. Представительница России, которая с нами ездила, работает с различными международными правозащитными организациями по документированию военных преступлений на Северном Кавказе.

Анастасія Багаліка: В чому полягало ваше завдання з відвідування зони АТО, де ви були, що намагалися побачити?

Вячеслав Лихачев: Нас интересовала гуманитарная, социальная и военная ситуация в регионе, мы проехали в большей степени территорию Луганской области, включая серую зону, и немножко Донецкой области, мы были в Новолуганском на следующий день после обстрелов. Общались с местными жителями, представителями администраций, правоохранительных органов, местными активистами. Мы навещали в больнице подорвавшегося на растяжке жителя Екатериновки в серой зоне. Нашей задачей было всестороннее изучение ситуации.

Сергій Стуканов: Як виглядає ситуація в зоні конфлікту очима європейців, які відвідали Донбас?

Вячеслав Лихачев: Если обобщить, наверное, можно сказать, что, во-первых, в фокусе их внимания была попытка оценить динамику по сравнению с предыдущими приездами (год назад), с этой точки зрения их интересовало, что государство делает для реконструкции пострадавшей инфраструктуры, восстановления нормальной социальной жизни, для помощи населению, пострадавшему в результате боевых действий и так далее. И, мне кажется, у наших коллег было двойственное ощущение. Как прозвучало в цитате координатора с немецкой стороны, с одной стороны его поразило, что жизнь восстанавливается, школы функционируют, люди налаживают нормальную жизнь, с другой стороны, далеко не полностью можно считать наших европейских коллег удовлетворенными теми действиями, которые предпринимает власть для нормализации жизни. Иногда создаётся впечатление, что сделать можно было больше.

Анастасія Багаліка: Якщо говорити про динаміку ситуації з правами людини в зоні АТО, вона позитивна чи негативна?

Вячеслав Лихачев: Если сравнить ситуацию не последних месяцев, а чуть в более глубокой перспективе, можно сказать, что ситуация меняется. На подконтрольных территориях, если происходят эксцессы, которые касаются украинских военных, то эти эксцессы очень тщательно расследуются, и, как правило, виновные привлекаются к ответственности. Например, в Попасной месяц назад был случай, когда украинские военные расстреляли пожилую женщину из автоматов на пороге ее квартиры. Они арестованы. Как правило, такие случаи довольно резонансные, вызывают внимание военной прокуратуры, местных властей. Ситуации 2014 года, когда в том числе со стороны проукраинских вооруженных формирований происходили какие-то действия, которые не имели каких-либо юридических последствий, сейчас уже нет.

То, что касается неподконтрольных территорий, то там украинская юстиция уже не имеет никакого влияния. Относительно пострадавших жителей, которые подрываются на растяжках в серой зоне, Украина проводит очень слабые, или не проводит никаких следственных действий. По большому счету это продолжает оставаться быть проблемой людей и украинское государство не прикладывает усилий по расследованию этих действий. Это ситуация, когда бездействие может расцениваться как действие.

Полную версию интервью слушайте в звуковом файле или в видеотрансляции.

Матерiал: Громадське радiо

41762477_404У звітах щодо дотримання прав людини експерти відзначають нові факти правопорушень на непідконтрольному уряду Донбасі. DW поговорила з В’ячеславом Ліхачовим з благодійного фонду «Восток-SOS».

Проросійські Активісти біля пам'ятника Леніну у Донецьку

Проросійські Активісти біля пам’ятника Леніну у Донецьку

Більшості моніторингових місій, що працюють у зоні конфлікту на Сході України, продовжують відмовляти у доступі до осіб, яких утримують під вартою на непідконтрольних територіях Донбасу. Це не дозволяє оцінити масштаби порушень прав людини на цих територіях у повному обсязі. Проте шляхом збору інформації з відкритих джерел та безпосереднього спілкування з жертвами незаконних утримувань, що опинилися на волі, правозахисникам вдається фіксувати подібні правопорушення. Щомісячні моніторингові звіти щодо дотримання прав людини на Донбасі публікує благодійний фонд «Схід-SOS», який протягом останніх трьох років працює у зоні конфлікту. Про висновки останнього звіту, який вийшов на початку грудня, DW поговорила з кооринатором напрямку документування порушень прав людини у зоні конфлікту у «Восток-SOS», істориком В’ячеславом Ліхачовим.

В'ячеслав Ліхачов, координатор напрямку документування порушень прав людини у зоні конфлікту у "Схід-SOS"

В’ячеслав Ліхачов, координатор напрямку документування порушень прав людини у зоні конфлікту у “Схід-SOS”

Deutsche Welle: Пане Ліхачов, які основні групи правопорушень на непідконтрольних українському уряду територіях Донбасу були Вами зафіксовані?

В’ячеслав Ліхачов: Серед типових порушень прав людини ми відзначаємо незаконні затримання, утримання у місцях неволі, винесення вироків так званими судами самопроголошених республік за проукраїнську діяльність з величезними строками, зокрема особам, молодшим за 18 років. Також окремо варто відзначити порушення майнових прав та націоналізацію приватної власності.

Яку тенденцію щодо дотримання прав людини на окупованих територіях Сходу України за останній рік Ви відзначаєте?

Основна тенденція, яку можна простежити щодо прав людини в непідконтрольних районах Донбасу протягом останнього року, полягає у переході від просто незаконних затримань та утримувань до винесення реальних вироків так званими судами з великими строками за будь-яку причетність до проукраїнської діяльності. Наприклад, у листопаді 2017 року «військовий суд ЛНР» засудив до 12 років позбавлення волі жителя Луганська, який нібито займався «збором і передачею ВСУ відомостей, що становлять державну таємницю». І ця тенденція посилюється на системному рівні. Звісно, українська система не визнає цих вироків, а урядовці вносять цих людей у списки на обмін. З точки зору юридичної оцінки дій осіб, що виступають у ролі суддів, то вони вже порушили присягу, що давали народові України, тому, відповідно, їхні дії є злочинними.

Як Ви розцінюєте той факт, що більшість винесених вироків місцевими судами саме за статтями «Державна зрада» та «Шпіонаж»?

Дійсно, більшість вироків виносяться саме за цими статтями. По-перше, це дуже серйозний страхітливий фактор. По-друге, «ДНР» та «ЛНР» намагаються створити видимість законності своїх рішень, зокрема шляхом створення паралельної судової системи. А вироки за статтями «держзрада» та «шпіонаж», за їхньою логікою, ще раз доводять важливість існування служб безпеки самопроголошених республік. Таким чином, у місцевого населення створюється сприйняття, що існує постійна загроза, яка вимагає весь час проявляти пильність. Звідси породжується атмосфера страху та система доносів. Фактично, це система державного терору, що утримує високий ступінь мобілізації як «правоохоронних органів», так і місцевого населення.

У звіті Ви зазначаєте, що спостерігаєте активне залучення дітей у «ДНР» та «ЛНР» до військово-патріотичної пропаганди?

Певною мірою створюється система, що нагадує радянську. Тобто з вертикаллю громадських організацій, які насправді повністю підпорядковані квазідержавним структурам. Головна мета яких — створення ідеологічної пропаганди на інституційному рівні, зокрема ідей державності «ДНР» та «ЛНР». Тобто це формування антиукраїнської пропаганди на всіх рівнях. Наприклад, минулого місяця у «міністерстві освіти і науки ЛНР» повідомили, що «в республіці планують відновити піонерський і комсомольський рухи».

Представники моніторингової місії благодійного фонду "Схід-SOS" під час відвідання КПВВ "Золоте", що розташований на лінії розмежування.

Представники моніторингової місії благодійного фонду “Схід-SOS” під час відвідання КПВВ “Золоте”, що розташований на лінії розмежування.

Яку методику під час документування злочинів Ви використовуєте? Як це документування може бути використано у подальшому?

Та інформація, що опиняється у відкритих джерелах, з’являється і у наших звітах. Ми використовуємо різні методі збору інформації щодо незаконних затримань. Зокрема, це інтерв’ювання самих жертв, підтримка певного зв’язку з людьми на непідконтрольних територіях. У разі, якщо ми отримуємо інформацію, яка може нашкодити людям, яких вона стосується, то ми її залишаємо у закритому доступі. У таких випадках ми працюємо в непублічному форматі з місіями ОБСЄ та ООН на Донбасі та органами української влади, що займаються обмінами полонених. У подальшому цю інформацію можна використовувати для залучення уваги міжнародних структур до проблем непідконтрольних територій, для здійснення політичного тиску на Росію та для звернень до міжнародного кримінального суду.

Чи ведеться подібна фіксація на підконтрольних Києву частинах Донецької та Луганської областей?

Звісно, ведеться. Навіть основна частина нашої роботи саме там і проходить. Ми постійно виїжджаємо з місіями у прифронтову зону. Проводимо моніторинги дій української влади на місцях, фіксуємо проблеми при перетині лінії розмежування, документуємо злочини, що були вчинені під час гострих фаз бойових дій ще в 2014 році. Важливо підкреслити, що ми фіксуємо порушення не тільки з боку «ДНР» та «ЛНР», але й з боку українських органів влади, збройних сил та інших парамілітарних груп.

 

Автор Анастасія Магазова

 

Ссылка на статью на сайте http://www.dw.com: https://goo.gl/fKcDqB