1-3

Артемівський психоневрологічний інтернат раозташований у маленькому селі під назвою Весела Долина, куди наразі нелегко потрапити через близкість до фронту. Заклад був заснований до початку Другої світової війни як інтернат для людей похилого віку. На той час територія закладу мала обширні сади і підопічні жили у маленькіх будиночках. І вже тільки по закінченню війни заклад було реорганізовано в психоневрологічний інтернат, на території з’явивилися корпуси.

2-3

З плином часу, територія і традиції інтернату пережили багато: з’являлись нові будівлі, зникали старі, потроху розбивались клумби, з’являлись нові ідеї і наповнювались змістом, поступово перероджуючись в традиції. Наразі інтернат являє собою щось середнє між домом і офіційним закладом. Цього вдалося досягти спільними діями колективу по соціальній адаптації підопічних, яких вчать загальноприйнятим нормам поведінки в суспільстві, і найцікавіше те, що навчання проходить в практичній діяльності, тобто підопічні мають змогу на практиці застосувати нові навички. Один раз на тиждень з інтернату організовуються екскурсія, в програмі якої обов’язково відвідування закладу суспільного користування чи то кафе, кінотеатру, музею тощо, або й навіть Святогірської лаври. А нещодавно футбольная команда, яка сформована підопічними інтернату, їздила до Києва для участі в турнірі Senicup та виборала там друге місце, і вже у липні прямує до міжнародного турніру у Польщі.

3-2-2

В період активних бойових дій повз інтернат часто проходила військова техніка, та й близькість боїв була дуже відчутною, але персонал вживав всіх можливих заходів для заспокоення підопічних, крім того деякий час через відсутність електроєнергії доводилось готувати їжу на багатті. Бомбосховище, яке було приготоване для використання за початку бойових дій, ще й досі в повній готовності. А нещодавно навіть проводилися навчання для персоналу і підопічних.

4-3

В той же час до закладу були евакуйовані 56 підопічних з окупованих територій, 50 із них наразі проживають в інтернаті. Крім того переселенці є серед персоналу. Тож інтернат приймає переселенців на всіх рівнях своєї організації. Керівництво розповідає про нелегкий психологічний стан підопічних-переселенців закладу через їхній відрив від минулого місця проживання, тому щодня у них виникають запитання: коли вони зможуть повернутися додому. Людям досі важко освідомити, що у найближчий час це не вдастся.

5-3

Сам персонал інтернату дуже вдячний всім організаціям, котрі надають допомогу, щоправда, ще залишаються незакритими проблеми в матеріальному забезпеченні. Особливо болісним є жахливий стан штатного трансформатора, який час від часу виходить з ладу і не покриває потреб закладу. Також великою проблемою є транспорт, точніше його відсутність, бо територія інтернату розташована на значній відстані від населених пунктів, що є значною проблемою як в житті персоналу, так і родичів підопічних, яким доводиться винаймати таксі для того, щоб відвідати свою рідню.

Але це робота на перспективу, а поки що Благодійна Організація «Благодійний фонд «Восток-SOS» і міжнародна організація «Diakonie Katastrophenhilfe» за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини в рамках проекту «Покращення умов життя внутрішньо переміщених осіб і населення, яке постраждало від конфлікту в Україні» надали гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування та засобів особистої гігієни для 345 підопічних, які наразі перебувають в Артемівському психоневрологічному інтернаті.

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Одноклассники