1393274482-follow-laws-grab-customers-attention10 липня 2017 року Адміністрація Президента України внесла на розгляд до Верховної Ради проекти Законів України № 6674 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення відкритості для суспільства інформації про фінансування діяльності громадських об’єднань та використання міжнародної технічної допомоги” (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62214) та № 6675 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення відкритості для суспільства інформації про фінансування діяльності громадських об’єднань та використання міжнародної технічної допомоги” (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62215). Законопроекти найближчим часом можуть бути проголосовані в першому читані або одразу в цілому.

Ми з обуренням констатуємо, що ці проекти фактично є явним намаганням посилити вплив держави на активну та незалежну громадськість в державі за рахунок створення додаткової звітності для всіх громадських організацій, що «отримують фінансові та інші ресурси і послуги, що надаються на безоплатній та безповоротній основі із застосуванням податкових пільг або звільнення від оподаткування». Фактично, вказані законопроекти роблять об’єктом державного регулювання і тих, хто не отримує коштів з бюджету, забезпечує вливання в українську економіку сплатою податків, не залежить від держави,  та залишається одним з небагатьох важелів стримувань та противаг в суспільстві.

Створення впливу на громадськість пропонується здійснити за рахунок встановлення додаткових зобов’язань щодо регулярної звітності. Крім цього, проектами пропонуються доволі радикальні міри у разі порушень. Так, проектами передбачено, що «за невиконання вимог щодо подання та оприлюднення звітності такими громадськими організаціями встановити відповідальність у вигляді виключення громадського об’єднання контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та віднесення до категорії платників податку на прибуток», що фактично блокує діяльність неприбуткових організацій, які лише оперують грантовими коштами не отримуючи прибутку.

Таким чином, держава відверто бере курс на створення додаткового тиску на громадські організації та створює підвалини до вибіркового тиску на них у разі необхідності. Це є неприпустимим в цивілізованому суспільстві, де добровільні асоціації громадян навпаки розглядаються державою як незалежні союзники. Створення ж важелів формального впливу та тиску на громадськість широко використовується в країнах з авторитарними режимами.

Аналогічні норми діють у Казахстані й вже, за оцінкою місцевих правозахисників, призвели до суттєвого звуження простору для реалізації громадськими організаціями своїх суспільних функцій. В Киргизстані лише активна позиція громадянського суспільства унеможливила введення додаткової звітності громадських організацій перед органами державної влади щодо фінансової діяльності. В Російській Федерації свого часу законодавче закріплення і подальше практичне застосування норми про необхідність отримання статусу організації, яка виконує функції “іноземного агента”, призвели до низки прокурорських перевірок незалежних організацій громадянського суспільства, відмови організацій від іноземного фінансування, численних спроб органів влади нав’язати цей статус і, як наслідок, майже повна паралізація діяльності незалежних громадських організацій в країні. Для Туркменістану, Білорусі, Азербайджану характерна державна реєстрація іноземної фінансової допомоги із часто надмірно складною процедурою. Зокрема, в Туркменістані має пройти близько десяти етапів державних узгоджень, включаючи оцінку уряду про необхідність надання іноземної допомоги в певній галузі. Всі ці руйнівні для демократії норми в зазначених країнах вводилися під оманливими гаслами сприяння прозорості діяльності громадських організацій, протидії корупції та забезпечення національної безпеки.

Ми нагадуємо, що під час Революції Гідності вже була спроба запровадити в Україні російську практику боротьби з “іноземними агентами” у сумнозвісних “законах 16 січня” 2014 року.

Ми стверджуємо, що виконавча гілка влади в України має достатньо інструментів в законодавстві для боротьби зі справжньою диверсійною діяльністю, а протидія корупції має стосуватися діяльності державних установ.

Ми наголошуємо, що положення зазначених законопроектів порушують принципи свободи асоціацій та містять явні ознаки інструменту для довільного та вибіркового застосування.

Ми пропонуємо парламенту України розглядати громадські організації як партнерів у побудові сучасної європейської держави, відмовитись від розгляду наданих законопроектів та продемонструвати повагу до фундаментальних прав і свобод людини.

Заяву підтримали:

Вікторія Бабій, ХОГО “Молодіжна правозахисна група-Харків”,
Олександра Дворецька, Благодійний фонд “Восток-SOS”
Денис Кобзін, ГО “Харківський інститут соціальних досліджень”,
Олена Літвішко, ГО “Агенція розвитку громадянського суспільства”,
Вадим Пивоваров, Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів,

Костянтин Рєуцький, Правозахисний центр “Поступ”,
Володимир Шевченко, ГО “Тернопільска правозахисна група”,
Марія Ясеновська, Харківська обласна фундація “Громадська Альтернатива”,

Правозахисна коаліція організацій “Ні – поліцейській державі!”,
ГО “Автомайдан Київ”,
Спілка “Гідність”,
Громадська ініціатива “Рух бізнесу України”,

Для того, щоб підтримати заяву та приєднатися до протидії 6674 та 6675, надішліть лист на [email protected]
За додатковою інформацією звертайтесь до Дениса Кобзіна (+380969545245), Марії Ясеновської (+380504023456) та Андрія Черноусова (+380971043802).